Козак Нечай, козак Нечай Коня не сідлає, Сидить же він із кумою, Мед, вино кружляє.
Ой, як гляне козак Нечай У ясне віконце, Аж від ляхів, аж від панків Потемніло сонце.
Ой, як гукнув козак Нечай На свого малого: Сідлай-сідлай, милий хлопче, Коня вороного.
Сідлай собі вороного, Мені буланого, Та й поженем вражих ляхів Із краю милого. Из-за горы, из-за обрыва, Из за темного лесу, Ой, звали казаки: Бежим, Нечай!
Казак Нечай, казак Нечай Коня не седлает, Сидит же он с кумой, Мед, вино кружит.
Ой, как взглянет казак Нечай В ясное окошко, Начиная от ляхов, начиная от панков Померкло солнце.
Ой, как крикнул казак Нечай Своего малого: Седлай-седлай, милый парень, Коня вороного.
Седлай себе вороного, Мне буланого, И погони вражьих ляхов С краю милого.