Золота й небесна жінка в золотім й небеснім місті В золотій своїй квартирі місить глину, а не тісто. Вона тішиться роботі, вона згадує про сон свій, У її тісній квартирі ночувало нині сонце. Він тобі наснився й потім ти його зліпила з глини Ти не мала половини, нині маєш не радієш. Загадкова, загадкова, загадкова, Без любові ти хотіла так любові. Нині маєш і змовкаєш напівслові, загадкова, Загадкова, загадкова, загадкова. Золота й небесна жінка в золотім й небеснім місті В золотій своїй квартирі прочитає ніжні вісті. Не про те, що ніч ліпила своє щастя довгождане, А про глину як причину сну й безсоння і кохання
сл. Володимир Цибулько A golden and heavenly woman in a golden and heavenly city In the golden apartment is clay, not dough. She is happy at work, she remembers her dream, In her apartment she was sleeping nowadays the sun. He dreamed of you and then you blind him from clay You did not have half, you do not rejoice now. Mysterious, mysterious, mysterious, Without love, you wanted so much love. Now you have and condemn the semilessence, mysterious, Mysterious, mysterious, mysterious. A golden and heavenly woman in a golden and heavenly city In the golden apartment you will read delicate news. Not that the night healed his long-awaited happiness And about clay as the cause of sleep and insomnia and love