Піккардійська терція все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

Je m’baladais sur l’avenue le coeur ouvert a l’inconnu
J’avais envie de dire bonjour a n’importe qui
N’importe qui et ce fut toi, je t’ai dit n’importe quoi
Il suffisait de te parler, pour t’apprivoiser

Приспів:
Aux Champs-Elysees, aux Champs-Elysees
Au soleil, sous la pluie, a midi ou a minuit

Коли літо приходить,гаряча пора і на сірому камені плавиться тінь
Коли дзвінко кричить на смітниках дітвора говорити,ходити і думати лінь
Коли сонце розжарене над містом висить і від чаду машин кругом іде голова
Я згадаю про холодних озер блакить куди їздив колись старнький трамвай

Повези мене туди-де природа сама,повези мене за місто де асфальту нема
Повези мене туди-зелена трава,повези,повези,старенький трамвай

Deszcze niespokojne
potargały sad,
a my na tej wojnie
ładnych parę lat.

Do domu wrócimy,
w piecu napalimy,
nakarmimy psa.

Wise men say only fools rush in
But I can’t help falling in love with you
Shall I stay, would it be a sin
If I can’t help falling in love with you

Like a river flows
Surely to the sea
Darling so it goes

If the night turned cold and the stars looked down
And you hug yourself on the cold, cold ground
You wake the morning in a stranger’s coat
No one wold you see
You ask yourself, who’d watch for me
My only friend, who could it be
It’s hard to say it
I hate to say it, but it’s probably me

Ich weiss nicht was soll es bedeuten
Das ich so traurig bin
Ein Marchen aus alten Zeiten
Das kommt mir nicht aus dem Sinn

Die Luft ist kuhl und es dunkelt
Und ruhig fliesst der Reihn
Der Gipfel des Berdes funkelt

Słońce Ziemią kołysze
Chmury z nieba wytarło
Zasię słychać jak w ciszy
Z kłosów sypie się ziarno
Babom łydki bieleją
W podkasanych spódnicach
Ziemia, pęka nadzieją
Rodzi się południca

Oh! You better watch out,
You better not cry,
You better not pout,
I'm telling you why:

Santa Claus is coming to town!

He's making a list,

А у полі річка,
Через річку кладка.
Не покинь же, мій миленький,
Невеліла матка.

Як же ти покинеш,
Перший сам загинеш,
Бистренькою річечкою

Завтрашньому дню Святого Валентина присвячується:)
___________________________________

Просто ти живеш не на тому березі ріки,
Де я стою, де чекаю місяці й роки,
А ти живеш не на тому березі ріки.

Я зупинився на березі великої ріки,

Будьте здорові, ми вже їдемо,
Йдемо
І за коляду Вам дякуємо.

Дай Бог діждати року нового,
Дай Бог діждати року нового,
Ми ще повернем до дому цього.

Нам не зашкодить чарочка вина
Будьмо здорові! Пиймо до дна!
Будьмо здорові! Пиймо до дна!
Нам не зашкодить чарочка вина.

Віддаля чути скрипаля, звідтіля їде весілля.
Весілля їде звідтіля, звідкіля чути скрипаля.

Коли незгоди чорні на тебе стали вряд
Коли програв сьогодні, а завтра знов програв
Не дай своїм зітханням зламать свої світи
Бо тільки розпочнуться то вже не досягти

Хай роки вперті засніжують путі
Хай кілометри далекі по житті
Сонце випалює сліди, а ти вперто іди

Коли незгоди чорні на тебе стали вряд,
Коли програв сьогодні, а завтра знов програв,
Не дай своїм зітханням зламать свої світи,
Бо тільки розпочнуться, то вже не досягти.

Приспів:
Хай роки вперто засніжують путі,
Хай кілометри далекі по житті.

Пливе кача по Тисині

Гей, пливе кача по Тисині,
Пливе кача по Тисині.
Мамко ж моя, не лай мені,
Мамко ж моя, не лай мені.

Гей, залаєш ми в злу годину,

Пливе кача по Тисині,
Ой, пливе кача по Тисині.
Мамко моя, не лай мені,
Мамко моя, не лай мені.

Залаєш ми в злу годину,
Ой, залаєш ми в злу годину.
Сам не знаю, де погину,

Гей там десь на чорній воді
На коні козак молодий
Залишає він дівчину, залишає Україну.

Гей, гей, гей, соколи,
Обіймайте гори, ліс і доли,
Ген, ген, дзвенить до тебе
Вільний жавір в чистім небі

То не буря десь у горах, то не шторм у синім морі
То не грім гримить високий, атакує львівський «Сокіл»
Гей, гей, гей соколи в бій ідемо на зелене поле
Хай усі шляхи дороги нас ведуть до перемоги
Гей, гей, гей соколи не здаємося ніде ніколи
Хай лунає на трибунах гей соколи уперед
Як підем на стінку стінка у крутому поєдинку
Кров козацька оживає, в жилах наших закипає

Як би була я зозуля, та й крилечки мала,
Я би м тую Україну щодня облітала.
Я би м тую Україну щодня облітала,
Я би свого миленького по шапці впізнала.

Прилетіла зозуленька, та й крикнула "Ку-ку",
Подай-подай же мі, бідній, хоч правую руку.
Подай-подай же мі, бідній, хоч правую руку.

Як би була я зозуля, та й крилечки мала,
Я би тую Україну щодня облітала.
Я би тую Україну щодня облітала,
Я би свого миленького по шапці впізнала.
Прилетіла зозуленька, та й крикнула "Ку-ку",
Подай-подай же мі, бідній, хоч правую руку.
Подай-подай же мі, бідній, хоч правую руку.
Та й розжени, розвесели тяжкую розлуку.

Вечірній птах здійметься на крило,
Густий туман впаде на дно долини.
Десь там цвіте цілюще джерело,
Під золотим густим кущем ліщини.

Воно цвіте в сталеву пору дня,
Воно цвіте в мідяну пору ночі.
В його воді відбилась тінь коня

Добрий вечір тобі, пане господарю! Радуйся!
Ой, радуйся, земле: Син Божий народився!

Застеляйте столи, та все килимами, Радуйся!
Ой, радуйся, земле: Син Божий народився!

Та кладіть калачі з ярої пшениці, Радуйся!
Ой, радуйся, земле: Син Божий народився!

Добрий вечір тобі, пане господарю,
Радуйся, ой радуйся, земле,
Син Божий народився.

Застеляйте столи, та все килимами,
Радуйся, ой радуйся, земле,
Син Божий народився.

Молодий та стрункий вершник мчав навпрошки,
В дощ і спеку прямуючи радо.
Їхав поночі й вдень, ще й співав він пісень,
Прагнув землю знайти Ельдорадо.
Стільки років блукав, що вже сивий він став,
Вже утратив і силу й принаду.
Скрізь об’їздити встиг та в блуканнях отих
Не знайшов він землі Ельдорадо. (2)

Жовте листя падає на землю,
І летять на південь журавлі,
Серце жме від туги і печалі,
Тяжко сльози втримати мені.

Я ніколи мила не забуду,
Як з тобов стрічались біля річки
Ти казала: "Я любити буду".

Золота й небесна жінка в золотім й небеснім місті
В золотій своїй квартирі місить глину, а не тісто.
Вона тішиться роботі, вона згадує про сон свій,
У її тісній квартирі ночувало нині сонце.
Він тобі наснився й потім ти його зліпила з глини
Ти не мала половини, нині маєш не радієш.
Загадкова, загадкова, загадкова,
Без любові ти хотіла так любові.

Йдуть літа — то не біда,
Тільки іноді шкода,
Що в мереживі доріг
Я знайти тебе не зміг.

Запроси мене у сни свої,
В ті, що досі не збулись.
Запроси мене у сни свої,

Зродилися терки за горами,
Підеме ми на ни з кошиками,
Будеме їх рвати, будеме таргати
З конарами.

Пришов би-м я до вас каждий вечір,
Кедь-сте мі далі, што би-м я хце:
Того дівча шварне, што ма очка чарне,

Серце стискає в грудях
В пошуках твоїх снів.
Про місто людей веселих,
І співучих, і добрих слів.

В ратуші леви камінні
Варту при брамі несуть,
Знають вони, що незмінні

Їхало щастя в порожнім трамваї,
Сиділо у кріслі принишкле й сумне,
Когось в змерзле вікно виглядало,
В змерзле вікно виглядало,
Когось виглядало, а може й мене?

Порожня "четвірка", "четвірка" порожня,
В ній він і вона, веселі й сумні.

Йшли корови із діброви,
А овечки з поля...
Заплакала молода дівчина,
Край дороги стоя.

Куди їдеш-від’їжджаєш,
Сизокрилий орле?
А хто ж мене, молоду дівчину,

Приспів:
Кап-кап-капелюх, капелюх,
Кап-кап-капелюх, капелюх,
Кап-кап-капелюх, капелюх.

Як ішов селом я в літнє надвечір’я,
Вітер капелюха звіяв на подвір’я.
Мого капелюха покотив подвір’ям.

Коли ви вмирали, вам дзвони не грали,
Ніхто не плакав над вами.
Лиш в чистому полі ревіли гармати
І зорі на небі вмивались сльозами.

Коли хоронили вас в темну могилу,
То земля від крови чорніла.
Під хмарами круки стадами літали,

Під ясним шатром небес, поміж тихих сонних плес,
Човен плив у край чудес, човен плив у край чудес.
А в тім човні малюки наслухали залюбки,
Як казали їм казки, як казали їм казки.
Літо сонячне пройшло, небо млою затягло,
Що було те відбуло, що було те відбуло.

Та ввижається мені, знов Аліса в далині,

До-мі-соль-фа-сі
Танцюють всі плав-плавом,
І здіймають гам
Перед тим дівчам лукавим.

Приспів:
А вона кружля,
Платтячком метля

Serce się z dala trudzi,
Szuka cię w dali znów,
O miasto beztroskich ludzi,
Rozśpiewanych, pogodnych słów

Przed ratuszową bramą
Siedzą kamienne lwy,
Wiedzą, że zawsze tak samo

Am F Dm E
Любов - це талісман, урочий подарунок.
Am G F Dm E
Любов - киплячий трунок з ілюзій та оман.
Dm G C Am
Хай трапиться титан сп'янить його цілунок.
F E A(Am)
Любов - це талісман з ілюзій та оман. | (2)

У скляних саркофагах впокоєні квіти,
Плаче осінь у світло свічок.
Я тебе заховаю від зимового вітру, у серце своє
І закрию замок.

У скляних саркофагах заховане сонце,
Плачуть скрипка і небо удвох.
Я тебе заховаю від ока лихого, у серце своє

Моя любов - рожевий квіт в весняному саду,
Моя любов - веселий спів, з яким я в світ іду,
О, як тебе кохаю я, єдиная моя, |
Тому коханню не зміліть, аж висхнуть всі моря | (2)

Нехай посхнуть усі моря, потануть брили скал,
Та ти навік любов моя, аж згасне сонця пал,

Наша Маланка подністря-aнка
Дністром пли - ила, ноги мила.
Дністром плила, ноги мила
Та й тонкий фартух замочила.
Повій, вітре буйнесенький,
Висуши фартух тонесенький.
Повій, вітре, із болота,
Висуши фартух, як золото.

"Czerwone gitary"

Неприспаний у серці жаль,
Наші дні летять нестримно в синю даль,
Без провини світ причинний
Знову кличе в мандри нас.
Йдучи шляхом, битим шляхом
Заспіваєм ще хоч раз!

Нехай і холод, і вітри,
І сніг з дощем, і сніг з дощем, -
Я від негоди захищу тебе плащем,
Тебе плащем, тебе плащем.

Нехай і горе, і біда,
І море тьми, і море тьми, -
Я від негоди заслоню тебе грудьми,

– Дубе, дубе зелений,
Хто ж тя, дубе, буде рубаць,
Кедь я буду машероваць?
Дубе, дубе зелений...

– Дівко, дівко гарная,
Хто ж тя буде, дівко, кохаць,
Кедь я буду та й войоваць?

Кину в ніч свій тягар і сльози,
Замалює їх попіл хмар,
Хай ніхто і ніде й ніколи
Не побачить наш зорепад.
Може й досі ці зорі линуть
У чиїсь неспокійні сни?
Одинокість мрій дитини
Забарилась самоти.

Кину в ніч свій тягар і сльози,
Замалює їх попіл хмар,
Хай ніхто і ніде й ніколи
Не побачить наш зорепад.
Може й досі ці зорі линуть
У чиїсь неспокійні сни?
Одинокість мрій дитини
Забарилась самоти.

Очі відьми, мов зорі, (2)
Її чорні очі, ніби роси прозорі.
Наче морок безодні, (2)
Як той лід холодні, її очі бездонні.
Уночі осінній віє вітер,
На болоті сич старий кричить.
А вранці на покоси вибігає боса
Та розпускає коси,

Чому ти не віриш моїм очам
І погляд свій рониш долу?
А я сподівалась в розлуці, що нам
Довіра не зрадить ніколи.

Приспів:
Глянь же в очі
І мені ти знов повіриш.

Світи місяченько, світи на діброву
Нехай я перейду, нехай я перейду |
До дівчини на розмову | (2)

Світи місяченько, світи через річку,
Нехай я перейду, нехай я перейду |
До милої на всю нічку | (2)

Світи місяченько,
Світи за діброву.
Нехай я перейду, нехай я перейду
До дівчини на розмову
Нехай я перейду, нехай я перейду
До дівчини на розмову

Світи місяченько,

Тече чаклунський сон
У келихову мряку,
В розставлених свічах
Іскряться дзеркала.
Наш вогник напівтону
Був теплим до безтанку,
А ти кудись пішла,
У сутінки пішла.

Куди відходить життя, а звідки приходить, звідки.
Спитай у листя і квітки, куди відходить життя. (2)
А де зникають пісні, нікому це невідомо,
Спитай у відлуння й грому, куди зникають пісні. (2)

Чому згасають зірки, а цього ще не відкрито,
Спитай у метеорита, чому згасають зірки. (2)
Коли ти був молодий, як жайвір понад полями,

Коли літо приходить, гаряча пора,
І на сірому камені плавиться тінь,
Коли дзвінко кричить на смітниках дітвора,
Говорити, ходити і думати лінь.

Коли сонце розжарене над містом висить,
І від чаду машин кругом іде голова.
Я згадаю прохолодних озер блакить

Сумна я була, сумна буду.
Любила м хлопця - не забуду.
Любила м хлопця - він мя покинув,
Він мя покинув - сама буду!

Скажи, дівчино, чого сумна?
Чом невесела, як та весна?
Любила м хлопця - він мя покинув,

Сьогодні наше свято, панно,
Всі зорі дивляться на Південь,
Шампанське і нічне купання,
Аж доки до перону підеш.
Я подарую жовті ружі
І ще не вірячи в розлуку.
Як незвичайно чути: "друже",
Як незвичайно тиснуть руку.

Шурхоче вітер у волоссі, жбурляє листя нам у лиця,
Коли керує світом осінь, мені у дома не сидиться.
Я поїздам повірю скоро, нехай везуть куди бажають,
Хай на перон зійдуться хором, ті що мене не проводжають.

Приспів:
Сядеш у поїзд, хай собі їде,
Може у Прагу, може у Відень.

Там, де неба блакить, де струмок жебонить,
І цвіркун ні на мить не змовкає,
Де лиш тиша одна, де нікого нема –
Чиясь мрія на когось чекає.

Там у травах густих чийсь загублений сміх
Журно ранок в тумані ховає.
Вітер тихо між кіс золотистих беріз

Ти бачиш нині слід коня,
Чуєш тихий блюз поблизу,
І пророкуєш вигнання
Ясних дерев з ясного лісу.
Ти йдеш в одлітані сади,
Шукаєш дальній звук гобоя,

До рук твоїх змія води

Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі

Туман яром, туман долиною,
За туманом нічого не видно,
Тільки видно дуба зеленого.
Під тим дубом криниця стояла,
В тій криниці дівча воду брала.

Та й впустила золоте відерце,
Засмутила козакові серце.

Ці співи фантастичні,
мелодії містичні за очі голубі усе тобі
За голос твій співочий,за усміх твій дівочий
Що в серці будить рій жагучих мрій
За те,що ти єдина,мов біла лебедина,
мов аромат лілей у тьмі алей
За те що з тебе лине світіння янголине
І музика п'янка,така п'янка

Ці співи фантастичні,
Мелодії містичні, за очі голубі - усе тобі!
За голос твій співочий, за усміх твій дівочий,
Що в серці будить рій жагучих мрій
За те, що ти - єдина, мов біла лебедина,
За аромат лілей у тьмі алей!
За те, що з тебе лине світіння янголине,
І музика дзвінка, така п'янка,

Hej, szalała szalała, hej, rybecka za wodą,
Ale ja nie bede, ale ja nie bede -
Hej, chłopaku za tobą! /bis/

Hej, szalała szalała, hej, bo jej się dziś chciało,
Ale ja nie bede, ale ja nie bede -
Hej, bo chłopców nie mało! /bis/

Приспів:
Я вчора потрапив на небо
І побачив, як падає дощ,
Як сипле холодними краплями
На дзеркала брукованих площ.
Як вітер співає романси
Для сотень закоханих пар,
Запрошує сонце до танцю,

Дорога манить, вітер за спиною,
І асфальт, як масло, м'який.
Музика грає, і ніхто не знає,
Чом я веселий такий.

Бо я їду до моря, де зустрінусь з тобою,
Поки ще незнайомою, о-о-о-о.
Бо я їду до моря, море вже за горою,

Я придумаю світ,щоб прокинутись в ньому
Я придумаю час,щоб зустрітися з ним
Я придумаю ціль і до неї дорогу
І терни на шляху,щоб був непростим
Я придумаю день,щоб встати з зорею
Й склавши мрії в торбину подамся на схід
Я придумаю дощ і вогні над землею
Я ітиму крізь них і зникатиме слід

Я придумаю світ,щоб прокинутись в ньому
Я придумаю час,щоб зустрітися з ним
Я придумаю ціль і до неї дорогу
І терни на шляху,щоб був непростим
Я придумаю день,щоб встати з зорею
Й склавши мрії в торбину подамся на схід
Я придумаю дощ і вогні над землею
Я ітиму крізь них і зникатиме слід

Запитався я вільного вітру,
Що робити, щоб стать молодим.
Відповів мені граючи вітер,
Будь легеньким, як вітер, як дим.

Я спитавася в могутнього моря,
В чім святі заповіти життя.
Відповіло співаючи море,