КозачаКоло ясел стоїть коник мій вороний,
Приготую собі добру зброю.
Щоб в дорозі прожить без тривоги хоть мить
І піти у світи за тобою.
Шабля гостра твоя на льоту засвистить,
Заспіває, а, може, й заплаче,
Біля тебе душа моя птахом летить,
У бою хай приносить удачу!
Луна Чорного ЛісуЧорним лісом йде повстанців загін
І у кожного хлопця думка одна,
Наче в рідну домівку вертається він,
Кличе чорного вістуна.
Після довгих боїв рани знов заживуть,
А в чубах молодих сивина.
Повернуться до дому і спокійно заснуть
Там, де Чорного лісу луна! Луна!..
Наша УкраїнаЯк довго плавали по світу
Моєї долі кораблі.
Лиш, знаю, щастя доторкатись
Ногами рідної землі.
Багато є пісень на світі,
Що народились навесні,
Та найгарнішу заспівають
ПартизаниКоли запала тиша на землі,
Європа тішилась, отримавши свободу,
Та довго ще вела важкі бої
Маленька армія великого народу.
Їх не вітали сурми й барабани,
Втирала мати очі рукавом,
Ішли безвусі хлопці в партизани,
ПравдаІз далеких віків та із сивих давнин
Люди вірять, що Правда на світі жива.
І шукати ту Правду пішов не один,
Та ніхто не вернувся назад.
Раз зібрався в дорогу один чоловік,
Кинув рідних і дім, кинув все – будь що будь...
Обійшов цілий світ – і минув його вік...
СтрілецькаТо не громи гуркотять, не земля гуде,
То у бій, рішучий бій наша Січ іде!
Битим шляхом Січ іде, сонце доганя,
Чуєш, хлопче, осідлай вірного коня.
Проводжала нас в похід липа золота,
Ми проходили на Схід села і міста,
Як на Маківці колись блиснула зоря,
Розгорілася вона і не догоря.
ХортицяПонуро стоячи на березі крутім,
Я дивлюся в брудну дніпровську воду,
І думаю про те, що є на світі цім
Святі місця у кожного народу:
Для когось – Ченстохов, для когось – Нотердам,
Всі знають до святинь своїх дорогу,
Для нас – це Київ і Тарасова гора,
І Хортиця велика за порогом.
ХрамиЩе одне покоління...
Ми вже давно не діти.
Ми розпрощались з мріями, снами.
Вирубано коріння,
Нікуди нам подіти
Вибудувані не нами храми.
Їх силуети строгі
ЧорнобильПочули плач з Чернечої гори,
Відчули присмак гіркого полину
І, як чуби, схилили прапори,
Коли поклали Україну в домовину.
Пекельним сяйвом світяться хрести,
Потвори розповзаються по хатах,
І вже ніяке "Господи прости"
Не зможе врятувати рідну матір.