- Білосніжка
Сходить сонце над горами, відкриває неба браму,
Стука промінь у віконце, там не було зроду сонця.
У хатині чорні ставні, у світлині – біле ліжко,
В ліжку тім лежить царівна, та що зветься Білосніжка.
Прокидається уранці, умивається росою,
Кожен день у вишиванці та з заплетеною косою.
- Дощ
Здавалось доля була близькою –
Відпустив її синицею в небо.
Здавалось був на півкроку від мрії –
Оступився, зірвався в провалля.
Я не знаю що буде зі мною вночі,
Коли зійдуть зорі, хмари відступлять.
Краплі падають з неба, мов сльози…
- Забута країна
Дивна казка і гординя,
Таємниця і святиня.
Голоси, що манять в себе
На землі що пахне небом.
Від заходу сонця до появи неба
Ми шукали правду і землю для себе.
Ми зайшли далеко, де жили лелеки,
- Зажурена мати
— Чи ж чуєш, зажурена мати,
Як на тебе кують кайдани
Не твої вороги-супостати,
А твої самолюбні сини!
— Чую, чую залізні удари
Там, де розбрату горно горить,
Де проходять сини в яничари
Через влади й хвальби ненасить.
- Коли впаде завіса
Навколішки
Падають, як іграшки,
Коли граю такт.
Їх голоси
Зал відлунням донесе,
Як дограю такт.
Та мене час забере,
- Ми - люди
Наші мрії не загинуть,
Наше щастя не помре,
Наша думка полем злине,
Долом піде, бо живе.
Наша воля невмируща,
Наша доля – у руках,
Що несуть свій плід всесущий
Наших дум, що у думках.
- Місто-привид
Спокій навколо, тиша
Сірі будинки лише
Стоять самотні, покинуті і пусті
Навколо тіні літають
Сумні пісні співають
Про покинуте місто
І душі загублені в ньому
- Сповідь божевільного
Чую тихий я голос твій.
Меркне моє життя в відбитку
Й без того сірих мрій.
Я не знаю чому,
Що потрібно йому,
Я втомився від тих шепотінь.
Тіло мліло, лишалась тінь.
- Т. Г. Шевченко
Він воює зі світом прагнучи добра,
Але наша влада міцна як стіна
Не дає можливість показати себе в світ
Засилає в тюрми, в табори та в Сибір
Він прийшов на землю
Як Ісус із небес
Не злякавсь погроз у стійкий весь
- У світі тіней
Довго ти блукав по світу, марно ти блукав по світу,
Прямував без тями і не знаючи куди.
Був із тими, хто любили і багато говорили,
Виявлялось згодом, що до першої біди.
Заплющ очі! Поглянь у серце!
Де твоя муза? У світі тіней!
Поглянь навколо – зачинені двері!