- Все просто
Все добре. Лиш запалення душі.
Ускладнення торішньої застуди.
Я хочу в осінь. Де мої дощі?
Вони, повір, більш щирі, аніж люди.
Все добре. Тільки знов чогось чекаю.
Запалення душі уже хронічне.
Я догораю. Скільки там до раю?
- Дівчина
Красуня під мелодії Сліпкнота,
Сиділа на "Вконтакі" у спільнотах,
Холонув чай біля сабвуферу у склянці,
Думки, ні в склад, ні в лад, мов новобранці,
Роїлися у юній голові...
Брудні діряві джинси, блузка в цятку,
І хоч принадна, та сама - дитятко,
- Дощу монотонне соло
Холодне осіннє інтро
на вулиці грає вітер,
торкаючись хмурих струн.
А небо... а небо – грифом,
ці ритми туманних рифів,
ці спогади про весну...
Дощу монотонне соло
- Мамочко вибач, за чорну хустину
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
- Найкращий друг
Найкращих друзів, кажуть , не буває
але цьому є купа протиріч
найкращий друг із часом не зникає
і буде він з тобою день і ніч
Тобі він буде наче братом рідним
або сестрою рідною твоєю
завжди тобі він буде необхідним
- Ніколи
знову ніч насуває штори
розкидає зірки недбало
а тебе би мати поруч
а тебе все мало й мало
не нап"юся і не хмелію
не воркую до сього світу
я без тебе просто не вмію
я без тебе не хочу жити
- Один лиш він. Вона одна.
Три дотики. Три стуки двох сердець.
Три погляди. Три вдихи. Три зітхання.
Три вічності, що сходяться в кінець.
Три слова, що висловлюють кохання.
Дві долі. Дві людини. Два світи.
Дві стежки між собою перетнулись.
Дві краплі в цілім морі самоти
- Осінь. Між нами
Осінь у квітах, думках і у скверах
Знов вимальовує жовтий орнамент,
Осінь у справах і стосах паперу,
Вкотре між ними і вперше… між нами.
Осінь на мокрих дахах і бруківках,
В нічних кінозалах і чашечці кави,
Осінь у вікнах самотніх домівок,
- Пісня для мами і тата.
Не забувайте, люди, про батьків!
Про маму, що, бува, не спить ночами,
Що завжди зрозуміє і без слів,
Яка завжди душею разом з нами.
Про батька, що підкаже вірний шлях,
Що скривдити не дасть, хоч сам суворий.
Несе проблеми на своїх плечах,
- Поки живі...
Поки живі, батьків своїх цініть,
За працю рук та очі щирі
Зайшовши в двері, просто обійміть
За дар життя в турботі й мирі
Поки живі, ви друзів бережіть,
О тих обох, із тисячі знайомих
У мить гірку, до них біжіть
- Тримайся моя рідна Україно
Боже, як же важко говорити,
Коли ж припиниться нарешті ця війна?
Там гинуть люди, їм ще б жити й жити
Але від пострілів здригається земля,
Що буде далі? Чи настане завтра?
Для тих людей, хто зараз у бою,
На них чекають вдома їхні мами
Благаю, припиніть вже цю війну!