Нiч яка мiсячнаПереработанный текст стихотворения Михаила Старицкого "Виклик" (1870 г.)
Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Сядемо вкупочцi тут пiд калиною -
Наказаны любовьюСнова солнце закрывает тучи,
Снова мы не властны над судьбой.
Не звала к себе я в гости случай,
Все произошло само собой.
Повстречались мы в кругу знакомых.
Ты напротив за столом сидел.
В мое прошлое меня не скромно
Ой у вышневому садуОй у вишневому саду,
Там соловейко щебетав.
Додому я просилася,
А він мене все не пускав.
Милий ти мій, прошу тебе,
Зоря зійшла - пусти мене.
Проснеться матінка моя,
Там де я там тебе немаРозійшлися дві дороги, дві дороги – два шляхи.
Розійшлися-розлетілись ми, як вільнії птахи.
Я пішла я на захід сонця, ти пішов на його схід –
Вже не бачу на долонці я твоєї долі слід.
Дві дороги розвели нас, розкидали по землі,
Як розходяться у морі два самотні кораблі.
Що ти робиш, я не знаю – може, тужиш, може, ні.