Текст песни Лесь Подервянський - Дохуя масла
Просмотров: 23
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Здесь расположен текст песни Лесь Подервянський - Дохуя масла, перевод и видео.
Мудило в цегейковій шапці. Што такоє? Што, спокойно ходіть нє можетє?
Захеканий мудило (лежачі долі). Там масла дохуя!
Всі мудила. Де?
Захеканий мудило. Там! (Помирає).
Вбігає другий мудило, він кулею прошиває стоячих мудил і зникає.
Мудило в картузі (шуткує). Скорость охуєвающа.
Мудила, які стоять поруч, тупо сміються.
Мудило в блєстящєму пальті (впевнено і різко). Там масла дохуя!
Мудило в блєстящєму пальті зникає в напрямі, в якому, по його підставі, знаходиться дохуя масла.
Мудило в спортивних штанцях з авоською. Люда, шо ми стоїмо? Щас, знаєш, скіки долбойобів набіжить?
Мудило в спортивних штанцях і Люда зникають. Вбігає зразу п'ять здоровенних мудил, вони несуть мішки, повні масла, а в зубах у кожного стирчить по цілій пачці. Мудила насилу совають язиками, силячись його прожувать, при цьому вони противно плямкають.
Один з мудил. Ето кайф, марожено!
Всі остовпіло дивляться їм в слід і стоять, мов хворі стовбняком.
Мудило в цегейковій шапці (раптово скаженіє). За мной!
Натовп, спотикаючись, несеться за ним, чути страшенне ревіння, переходяще в жіночий зойк. Продавець висовується з кіоска до половини і з заздрістю дивиться їм в слід. З того боку, де знаходиться масло, йдуть молодцеваті мудила. У них масні їбальники, в руках вони тримають носилки. На носилках лежить дохуя масла. Зверху, прямо на маслі, лежить іще один мудило, він блює маслом вниз.
Продавець. Шо з нім такоє?
Мудило. І з тобою, дєд, таке буде, єслі дохуя масла з'їси.
З того боку, з якого прийшли мудила, чути дике ревіння і зойки, де по де мимо кіоска швидко проносяться все нові і нові орди любителів масла. Входять мудило в спортивних штанцях і Люда, вони повзуть раком, згинаючись під маслом. В очах у них щастя.
Мудило в спортивних штанцях. А я тєбє говоріл, што когда-нібудь етот дєнь настанєт, ето будєт, а ти нє вєріла.
Люда. Якщо б знать, можно було б на тачці под'єхать. Я їбала, його так тащіть!
Входять три мудила, вони несуть мудила в блєстящему пальті, вмурованого в масло.
Мудило в блєстящєму пальті. Я всіх вас їбав, подонки, сємєро на одного, фашисти прокляті!
Мудила посміхаються.
Один з мудил. Будєш піздєть, ми тєбє і голову в масло засунєм.
Продавець. Хлопці, шо ви з ним здєлаєтє?
Мудила (регочуть). Кастріруєм нахуй.
З іншого боку до кіоску риссю надбігає агресивна старушка.
Агресивна старушка (до старого). Шо сідіш, старий поц?
Продавець кидає на старушку іспуганий погляд. Старушка убігає, погрожуючи старому кулаком. Згинаючись під маслом, проходить підрозділ виховательок дитячого садку. За ними з куском масла в зубах повзе мудило в цегейковій шапці. Одна нога в нього безпорадно волочиться по асфальту.
Мудило в цегейковій шапці. Дівчата, задеріть спідниці, масладам. (Регоче).
Одна з вихователек мєтко жбурля чималий шматок масла йому в голову. Мудило в цегейковій шапці іспускає здавлений зойк і здихає. Входить дебела жінка з вусами, бородавками і куснем масла під пахвою.
Жінка (до продавця). Арон, збирайся додому, сьогодні я тобі на вечерю гарненько засмажу шматочок масла. (Помічає труп мудила, який перший приніс звістку про масло). Арон, хто це?
Арон. Він помер. Дай йому трохи масла, він його любив.
Опасиста жінка відрізає шматок масла і кладе в зуби мертвому мудилу. Арон виходить з кіоска і зав'язує двері на дріт, ніг у Арона немає. Замість ніг у нього маленький возик і два утюжки. Підходить трамвай. Він абсолютно пустий і блакитний. Арон і дебела жінка неквапливо прямують на зупинку. Крім них в трамвай ніхто не сідає. Сідаючи в двері, дебела жінка бере Арона під пахву і разом з Ароном і маслом сідає в трамвай. Трамвай, подзенькуючи, повільно суне в блакитну далечінь під натхненні звуки полонеза Огінського і здавлені крики любителів масла.
Завіса.
A fearsome woman cuts off a piece of butter and puts it in the teeth of a dead idiot. Aaron comes out of the kiosk and ties the door to the wire, Aaron has no legs. Instead of legs he has a small cart and two irons. The tram is suitable. It is completely empty and blue. Aaron and the fat woman slowly make their way to the stop. Except for them, no one gets on the tram. Sitting in the doorway, a fat woman takes Aaron under the armpit and gets on the tram with Aaron and butter. The tram, at noon, slowly pushes into the blue distance under the inspired sounds of Oginsky's polonaise and the suppressed cries of oil lovers.
Curtain.
Скачать
