Бабусю рідненькаТи всім помагаєш:
Яке в мене горе,
Ти, може, вгадаєш?
Як очі заплющу,
Бабусю рідненька,
Де візьметься зразу
Козак молоденький.
Взяв би я бандуруВзяв би я бандуру,
Настроїв, заграв, -
Щоби голос пісні
До небес лунав.
Кажуть мені люди,
Що ж я учинив?
Нащо я дівчину
ГандзяЧи є в світі молодиця,
Як та Гандзя білолиця?
Ох, скажіте, добрі люди,
Що зі мною тепер буде?
Гандзя душка, Гандзя любка,
Гандзя мила, як голубка.
Гандзя рибка, Гандзя птичка,
І шумить, і гудеІ шумить, і гуде,
Дрібний дощик іде.
А хто ж мене, молодую,
Та й додому одведе?
А хто ж мене, молодую,
Та й додому одведе?
Обізвався козак
Іванку, купи ми рум'янкуІванку, Іванку,
Купи ми рум'янку, (2)
Би м ся рум'янила, (2)
Як піду до танку.
У мого Іванка
За шапков косиця, (2)
Тоді він до мя іде *, (2)
КомарикОй, що ж то за шум учинився, гей,
Що Комар до повстанців зголосився! (2)
Зголосився Комар до повстанців, гей,
Щоб кусати москалів-голодранців. (2)
Щоб кусати москалів, ще й німоту, гей,
Щоб прогнати з України ту голоту. (2)
Ой, видно селоОй, видно село, широке село під горою,*
Ой, там ідуть Стрільці, Січовії Стрільці до бою...
Іде, іде військо крізь широке поле,
Хлопці ж бо то хлопці, як соколи!
Ха-ха, ха-ха, ха-ха, ха-ха, ха-ха, гей!
Дівчино-рибчино, чорнобривко моя,
Вийди-вийди, вийди-вийди чимскоріше до вікна!
Ой, казала мені матиОй казала мені мати
Ще й приказувала,
Щоб я хлопців у садочок
Не принаджувала.
Ой мамо, мамо, мамо,
Не принаджувала...
Посилала мене мати
Сидить дівча над бистрою водоюСидить дівча над бистрою водою
І так собі пісеньку гомонить:
"Бистра вода, візьми мене з собою,
Бо я не можу більш на світі жить".
Ти приходив до мене опівночі,
Ти приходив коли я твердо сплю.
Ти цілував заплаканії очі