- Для всіх
Поміж верстатів масло жовтими калюжами
І супорта поїли направляючих,
Це D-500 - ніколи, звісно, не одужає,
Нове тисячоліття не було вражаючим.
Усі безглузді заходи колись проваляться,
І він зупиниться, і поглине мартен,
Людина не залізо, тобто не ламається,
Але ніколи так не проживе..
- Між нами стане осінь...
Весь день йшов дощ за вікном моїм,
По вулицях мов ти один
А люди дивились в вікна,
Хапали очима краплі,
Ніхто із нас був не винен
І сльози того не варті.
Крізь сльози бачу як тремтять долоні,
- МОЖЕ ЯК
МОЖЕ ЯК
Можеш як не прийти-не приходь,
наші зустрічі зайві не треба.
Зламаний хоч, скільки не заводь,
не ходитиме він,хоч і є в тім потреба.
Можеш як сказати -скажи,
зараз є більше є шансів почути.
Якщо правда і біль промовчи,промовчи,