Останній раз стара надія від оберту лайна затерта Ще один ковток миттєвий як і віра розбавленна в пустих словах від втоми вже повні вітрила, скільки ще ти будеш тягти Заплющивши очі чекати на зміни і тихо втрачати роки Ты звикла жити у пів слова...і цим затягнула петлю все життя терпіти і все скінчилося тут Немає вибачень і подяки їх не почуєш тут Останній раз вже не зігріє і чаша випита до дна Збила з ніг скупа довіра Розбита в спокої душа Не почуєш ні єдиного слова ні шороху під шаром байдужої землі рознесуть вітри дороги якими довелося йти Вони знали що будеш терпіти Вони звикли що будеш нести…. і затягнули петлю До всього звикнути можливо Навіть до болю у душі До всього звикнути можливо скінчилася варта назавжди для тебе не згадає ніхто твоє імя і все що залишилось по тобі, буде повільно вмирати в мені. The last time the old hope of a turn shit overwritten Another sip of instant dilution as faith in empty words fatigue already full sail, how much more will you pull Eyes closed waiting for changes and silently lose years Ft used to live in half the words ... and it closed up a loop life and suffer all over here No apology and gratitude not hear them here Last and not warm cup drunk to the dregs Knocked down stingy trust Broken heart alone Not hear a single word or rustle a layer of indifferent land road winds blow which had to go They knew that thou endure They used what will you bear .... and tightened the noose Everything may adjust Even the pain in his heart Everything may adjust Guard ended forever for you no one will remember your name and all that is left for you, will slowly die in me.