- Билина про Кременець
Та не всі ті орли, тай під небом закричали,
То не коні заіржали, не зелені мурав'ї,
То заграла княжа ватра у срібнії сурми
Та про військо ворожеє, про орду Батиєву.
Ой розлігся плач великий та по всій землі Волинській,
Розстелився дим їдучий по пустищах, по яругах.
Та й нема кому із військом на рать стати із ордою,
- Господи помилуй
У очах - печаль, на плечах - сума,
В рідній стороні місця нам нема.
Нашої землі - лиш по цвинтарах,
Нашого життя - в німця батрака.
Наші дівоньки - в турка хоромах,
Наші старики - ген, по смітниках.
- Доньці
Доню, пташко, квітка дрібная,
Як жити тяжко ти ще не знаєш.
Я не дам тобі срібла,
Я не дам тобі злата,
Ні коштовних каменів,
Ні розкішних палат.
Те, що можу я дати,