Текст песни Іван Байдак - У мене ніхто ніколи не закохувався....

Исполнитель: Іван Байдак
Название песни: У мене ніхто ніколи не закохувався....
Дата добавления: 28.03.2016 | 07:24:43

Просмотров: 48
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным

Здесь расположен текст песни Іван Байдак - У мене ніхто ніколи не закохувався...., перевод и видео.

Кто круче?

Іван Байдак

или

Ірина Федишин

У мене ніхто ніколи не закохувався, жінки були мов прохідні поїзди, немов короткі обідні перерви, передчасні оргазми.
Вони залишали мене в холодні довгі ночі розбитим, як оманливі дзеркала, знівеченим, як зношений одяг, спустошеним, як запас мого бару…
Вони ішли, а я писав поеми, губився серед запитань, знаходячи нові дилеми, сидів і згадував навіщо взагалі це все розпочалось…

Здавалось, вони скоріше спробують вегетаріанство, змінять стать і зневіряться в релігії, звернуться до пластичної хірургії, огорнуть своє тіло татуюваннями, тобто спробують в цьому світі все, але навіть тоді у мене не закохаються…

У мене ніхто ніколи не закохувався:
навіть коли ми кохались у парках та скверах, курили на дахах закинутих будинків, сварились у переповнених трамваях, вони ніколи в мене не закохувались…

Вони не закохувались коли втікали з моїх обіймів, коли намагались врятуватись, посилаючись на недовіру контрацептивам, збій менструального циклу та інші протерті відмовки… Коли зрештою піддавались на мої любощі, коли їх накривала нестримна хвиля бажання, а шкіра наповнювалась вологістю заборони.
Вони ніколи в мене не закохувались…

Вони ніколи в мене не закохувались. Вони розчинялись, мов цукор у каві, шукали ніжність, яку давно забули, спокій, який назавжди втратили… Я для них лише приємний спогад, яскрава подія, яку запишуть в щоденник, постійно згадуватимуть, але ніколи не сприйматимуть всерйоз…

Бо хто ти є? Простий знедолений письменник, який сковує красивими словами, а солодким голосом переконує у їх відвертості, про що я тільки думаю, засліплений ідеєю мистецтва, коли пишу ці душевні історії чи вдовольняюсь ласками випадкових грішниць, і чи надіюсь, що одного разу ти прийдеш мов ранкова прохолода, чи, одержимий пристрастю, я продовжую вбиватись у нових рядках…

Здається, колись мої чорнила висохнуть, я ж випишусь до останньої краплі крові, а ти ніколи в мене не закохувалась, ТИ завжди любила лише моїх героїв…

© Іван Байдак I have no one ever fell in love, women were as trains pass like a short lunch break, premature orgasms.
They left me in the cold long nights broken as misleading mirrors, disfigured, worn as clothing, devastated as stock my bar ...
They were going, and I wrote a poem, lost among the questions, finding new dilemmas sat and remembered why do it all began ...

They seemed rather try vegetarianism, change sex and religion zneviryatsya, turn to plastic surgery, would sweep their bodies with tattoos, that will try everything in this world, but even then I did not zakohayutsya ...

I have no one ever fell in love:
even when we kohalys in parks and gardens, smoking on the roofs of abandoned buildings rebuked in crowded trams, they never fell in love I did not ...

They fell in love when fled from my embrace, while trying to escape, citing distrust contraceptives, failure of the menstrual cycle and other worn excuses ... When finally subjected to my lyuboschi when they covered the unrestrained wave of desire, and the skin filled with moisture ban.
They never fell in love I did not ...

They do not, I fell in love. They dissolve like sugar in coffee, looking for tenderness, which have long forgotten peace that forever ... I lost them only pleasant memory, a bright event, which will write a diary, always remembered, but never taken seriously ...

For who you are? Simple unfortunate writer who binds fine words and sweet voice convinces in their frankness, which I just think is blinded by the idea of art when writing these emotional stories or vdovolnyayus caresses random sinner, and do hope that one day you will come like a morning coolness or possessed by passion, I continue vbyvatys in new lines ...

It seems that once my ink dry, I vypyshus to the last drop of blood, and you never zakohuvalas I did not, you are always only loved my heroes ...

© Ivan Baydak