Ігор Жук все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

Без сала, без сала мучусь –
Хочеться сала, аж дідько по кишці шкребе!
Без сала, без сала мучусь –
Дайте шматочок, бо я можу з'їсти себе!

Хочеться сала, і дрібку цибулі,
І може ковток "Самжене"...
Пенсії мало – а хочеться сала.

Am Dm
Дві тисячі років минуло від часу спокути
G C E
Закладених Богом у нашу природу гріхів.
Am Dm
Дві тисячі років живем — і не можем забути
G C E
Як Божого сина ми вбили, бо він нас любив.

...А зима тут, Іванку, смішна: ні морозу, ні снігу.
Гори є, але в них ти би вівці свої не напас...
Бережи там дітей. Привезу вам з Італії фіґу –
То солодке таке; там росте – може, буде і в нас.

Я щодня бачу море... А небо – Іва! – що за небо!..
В нас такого нема, все – то гори, то дощ, то жнива...
Я, Іванку, нарешті навчилася спати без тебе;

На тому березі, де верба миє коси,
Де двоє коней звели шиї лебедині,
Так пахли медом розкуйовджені покоси -
На Україні, Боже ж мій, на Україні!

Де зачепилися за хмари осокори,
А зранку трави - у коштовному камінні,
Там, де грудьми годують небо сині гори -

По кому там вже знову плаче пісня?
Хто знов помер, хто випав із сідла.
Все менше нас на конях, а опісля,
Останній як впаде, прийде імла.

Настане тьма, ні проблиску, ні звуку.
Лиш день у день, мов ніч, лиш тінь у тінь.
І надаремне ти простягнеш руку -

Ти знаєш, Маріє – наш Син мені нині приснився
Так гарно, що я й не прокинувся посеред ночі...
Він був біля Бога, а Бог мені в очі дивився –
І були у Бога, Маріє, Ісусові очі.

Ми довго мовчали – я просто не знав, що сказати,
А Син підійшов, і обняв мене міцно, як завше...
І час зупинився – я міг все життя так стояти, –

Низько схилилась калина, ніби молиться Богу,
Вітер за нами несе чи то пісню, чи то тугу...
Мамо, не треба, – не йдіть нас виглядати на дорогу,
Ой, ще не скоро нам коників пасти коло Бугу.

Чути нам, чути, як рідний голос нас додому кличе;
Видно нам, видно біду, що наступає від Любліна.
Мамо, ми мусим бути тут, бо ми стрільці святої Січі;

Чи був я гетьман, чи твій слуга –
Спасибі, Петре, за булаву!..
Ми нині квити, я не в боргах;
Життя скінчилось – то й не живу...

Життя скінчилось – та лиш моє,
Бо ще не вмерла, бо вже встає,
Розправить плечі земля моя –

Картоплину у теплий город навесні закопаю,
Заодно кулемета змащу і нагострю шаблі,
І за чаркою мовчки Степана Бандеру згадаю ¬–
А інакше нащо б я і жив у своєму селі.

Як стемніє, збирайтеся, хлопці, у мене в стодолі,
Говоріть – але тихо, бо ходять і тут москалі! –
Поміркуємо разом, чи довга дорога до волі –