Без неїЯ так хотів би знову чекати,
Знову троянди їй дарувати,
Знову вуста її цілувати,
Знов Колискову ніжно співати.
Та час іде і зовсім не лічить,
Згадка про неї душу калічить.
Як же могла вона так зробити?...
ВереснемЗапахло липнем вереснем вночі,
Спокійне небо вічне і безмежне,
Над полум’ям північної свічі
Згорає осінь вже необережно.
Щаслива ти, що так змогла піти,
Так просто, легко – це ж яка та сила!
Це нелюбов руйнує всі світи,
ВеселоМій народ щодня бухає
І зарплату пропиває,
Справедливості шукає
У пляшкАх на дні.
Кожен місце своє знає
У хліву і у сараї
Бо не люди ми, а свині
Відкриваючи очіСинього неба погляд в вікно,
І я там не був, не був так давно,
Там, в небесах, де птахи з вітром танцюють
Вони, як і я, за небом сумують.
А я хочу з ними летіти в далечінь,
Навіки забути про страх і про лінь,
Про все, що я бачив, про все, що я знаю,
Дві планетиЯ так хотів бути поруч з тобою,
Тіло твоє обійняти рукою,
Але не знаю – чи будемо разом,
Все це життя нам покаже із часом
Де ти літаєш? Я ще не знаю
Ми дві комети, що сонця шукають.
Де ти літаєш? Я ще не знаю
Дивний світ
Дивний світ
|C|E|Am| - програш
|C|E|Am|Dm – куплет.
|F|C|E|Am - приспів
Я ходив дорогою, ходив туди-сюди,
ЕмігрантськаІ у якій не був я стороні,
Щось наче завжди плакало в мені,
Іди туди і віку там дожий,
У землю рідну, де ти всім чужий.
(Ліна Костенко)
Як світить сонце над Берліном,
Колись хотіли жити там,
ЖуравліПрилітайте на наше подвір’я,
Постеліть на землі своє пір’я,
Щоб м’якіше було нам ходити,
Щоб було легше дихати й жити.
Журавлі прилетіли весною,
Ціле літо провели зі мною,
Восени в вирій всі відлітали
Зимова колисковаНедавно бачив уві сні я
Ті дні, коли були разом,
У нас з тобою були крила,
Але нажаль то був лиш сон.
Недавно бачив уві сні я
Як світ тонув в твоїх очах,
Над нами місяць зорі сіяв,
Зорі світять над ПарижемЗорі світять над Парижем,
Ти хотіла бути там,
Батьківщина вже далеко,
Не повернутись нам.
Я не знаю як нам бути,
Ми ж хотіли бути вдвох,
Але емігранти-долі
І мелодіяПір’я з неба тихо розлетілось
Даючи дорогу для дощу,
Сльози неба в хмарах притаїлись,
Повернись, я все прощу.
Осінь з літом знову посварились,
Пролилась отрута слів нажаль,
Божевілля почуттів скінчились,
МолитваУ країні всіх контрастів і розбитих всіх доріг
Зберегти у своїм серці я тебе, нажаль, не зміг.
Будеш вічно ти зі мною, поки я іще живий,
Взимку, влітку і весною я молюся тихо
Приспів:
Боже, я кохаю її
Може хтось на небі допоможе
Не розчаровуйЯ вже відчуваю радість в душі,
Бажанням горю розв’язати волосся,
Я вже не боюсь довіряти тобі,
Молюсь, щоб ти був завжди поряд.
Я хочу відчути силу життя,
Просто від щастя летіти до неба…
Остерігайся згубить почуття!
НічнаЯ пам’ятаю ночі, стомлені сонцем очі
Дивилися на тебе і задихалось небо,
А ми були щасливі, наївні, несміливі,
Та під будинком вітер позривав з асфальту квіти.
Дарив тобі букети і малював сюжети
Про те, що буде з нами піснями між рядками,
І ми були щасливі, наївні, несміливі,
Під віконцем калина
Під віконцем калина віконце заступила
Вийшли дружечки з хати
Калинугу ламати
Калиноньку ламала
Й у пучечки складала.
Православний алкоголізмліалфісала іфса ліфспофілс илфіислі
стфо лісифоіси фоопащ фросаж
мотоі лфцм фдмис фочсил фсі
іосмілмо іосмрліми оімтідмр
ислоіисоділжс лвмолід
імідомртді мтоімомоімоім ртлоі моі
ісофісилфі мівмиіо оміомлі миівомлі
Привіт-покаНу що ж, привіт! Зустрілися з роками,
Минуло п’ять чи може тільки два?
Колись грішили пізніми дзвінками,
Тепер ти поряд – не знайду слова.
Усі не ті, вдивляюся сумними
В твої веселі, і крізь пальці час,
Здається вічність ми були чужими,
РіздвянаПолетіло щастя понад вечір за поля,
Ой, летіло щастя понад вечір за поля,
Я його шукаю і його таки знайду
Чи на свою радість, може на свою біду.
А тепер шукаю і не можу я знайти,
Я тебе шукаю і не можу я знайти,
Полетіло щастя, полетіло мабуть в рай
Світанок на морі...світанок на морі...
там, де краю безодня,
де шепоче прибій,
грають хвилі самотні,
переповнені мрій
вітер творить знамення -
Скажи чомуСкажи... Чому як золотая осінь ти красива?
Немов самотня перша вереснева злива?
Скажи мені... Скажи...
Чому... коли погляну у твої зелені очі,
То видно зоряні сумні осінні ночі?
Скажи мені... Скажи...
СлухайСлухай, я не знаю що зі мною,
Слухай, я не знаю до пуття,
Слухай дуже хочу буть з тобою,
Слухай, це моя мелодія.
Слухай, я не знаю що робити,
Слухай, я не знаю – ти чи я,
Слухай, дуже хочеться любити,
Тихий гайЇї життя хвилі пронесуть,
А він піде у далеку путь,
Коханню встала на шлях стіна,
В обійми взяла його війна
Приспів:
Чекай мене і я повернусь,
Чекай мене і не вір комусь,
Українська народнаЯ живу в країні,
що має назву Україна – не люблю її,
Ріки, степи, гори, -
да тут на кожнім кроці горя, наче на війні.
Як тебе любити,
де не дають нормально жити, я неначе віл,
Мушу я тягнути,
ЧовенЯк цілувала ти його вуста,
Як зігрівав колись її долоні,
Як присягалися років до ста
Кохати поки сніг побілить скроні.
Із тих часів багато зим пройшло,
Бог сипав грішну землю снігом білим,
Але кохання їхнє не зійшло,
Як далекоЯ відкриваю очі і бачу
На темному небі ватру вітрів,
Тебе я більше не побачу
Та чути твій голос дуже б хотів.
Шукаючи відповідь, тихо заплачу
Про те, що багато з тобою не вспів,
Про те, що не встигли спіймати ми вдачу
Сказати хотів, але не зумів.