2012 рік, похмура осіньЗа вікном осінь, і не знаю що мені робити,
мабцть уже ніколи, не подарую тобі квіти,
і буду сидіти у вікна, і чекати холодну зиму,
і так все чому, я ніяк не збагну.
А ти зараз з ним, і тобі здається добре,
а на дворі повітря, таке - холодне,
та і холодно мені без тебе,
я сумую по тобі, сумує по тобі небо,
Hip-Hop ТанокХіп - хоп живий, він живе тут у наших районах,
у цих дворах, що в граффіті різнокольорових,
і буде жити вічно, наша реп культура,
і хай іде звідси, ваша диктатура,
забороняйте читать, да мені похуй на владу,
хіп - хоп прийде, і наведе, тут все до ладу.
І пока твоя рука буде качати з верху вниз,
хіп хоп буде жити, ось такий тобі приз,
Біль СлівЗнаєте, не так дії, калічать тіло,
як слова ранять душу,пронизають уміло,
прямо до серця, туди до глибини,
воно знайде все, що ховаєш ти,
від близьких, та і від самого - себе,
щоб ніхто не знав, що на душі у тебе.
Правда одна, кохання в світі багато,
і ти сам обирай, що тобі обрати варто,
Лирика1.А я всё же учусь, любить без чувств,
ведь всё что говорили, это чушь,
лошь, врали нам, мы не любили,
чувства что остались, мы вместе добили.
А може всё что было правда, да это врятли,
всё же прийдётся мазать по щекам капли,
что б извененья попросить, мы немы,
да и не виден свет, что горит в дали.
Моя УкраїнаЩо для тебе означає слово Україна,
відчизна, батьківщина, чи просто країна,
я не знаю, відповідай що хочеш,
чи ти з москалями нашу націю затопчиш.
І ця тєма для нашої, молоді України,
які вийдуть у світ з прапором жовто - синім,
вни візмуть з собою правду, і Українське слово,
вони докажуть, що таке справжня Українська мова!
Пасмурный Город1.Возращаюсь я к этим домам,
к знакомым районам, снова к знакомым местам,
типа знакомые люди, и родные двора,
где ток начал писать на листы свои текста.
Родной подьезд, где блудил я в дробода,
пьяный был, пьяный пыл, опьянела так душа,
было плохо без тебя, это повнят эти стены,
как чтоб тебя забыть, тупо заливался REVOм.
Сидина воліс твоїхСИДИНА ВОЛІС ТВОЇХ
Що це за печаль в твоїй душі,
і куди не подивись, одні торгаші,
і коли мій дід, в метро спукається,
ніхто із молодих, місцем не поступається,
да і люди стали злі, наче без душі,
де справедливість?Де всевишій?
Я дышу этим1.Этот бетонный паркет, так знаком моим кедам,
музло холодных улиц,звезды только сильным светят
себестоимость куплетов - это три твоих зарплаты,
я не смотрю назад, я просто ставлю все на карту,
И я не боюсь проиграть, тем более упасть,
рэп это мой мир, моя неистовая страсть
он рожден посреди этих джунглей бетонных,