Casa Ukrania все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

All in green went my love riding
on a great horse of gold
into the silver dawn.

four lean hounds crouched low and smiling
the merry deer ran before.

Fleeter be they than dappled dreams

I'm standing on the station drowning in regret
Waiting for beloved one I should have never met
He's coming for the last time just to say goodbye
Another train passing by
Nothing remains but to sigh
God please have mercy, don't let me cry

Today my darling leaves me in this town lone and sad

Death of a rich man comes wearing velvet and furs
With majestic orchestra playing her music of curse
She'll find him anywhere to throw him down
She says - be ready to take off your crown
You had plenty of gold and now it's all lost
Cause the place in heaven never had a cost

Empires will ruin and cities will burn

Хай палає небо і земля горить
Все що спопеліє, більше не болить
Що не схорониться - з вітром промине
Заручи же, доле, з полум'ям мене

Все наче в напівсні
Марево і вогні
Тихим гомоном

Сестро моя, ми говорили з тобою
Ти плакала, я ще не знав, скільки у світі є болю
Я бачив вогонь, я йшов за ним аж до краю
Спалах і кров на губах в мить, коли подих зникає
І не приходить весна
В мороці зникла вона
Сестро, я хочу до тебе, та глибоко надто труна

Тихо підкрадеться вечір за вікном.
Спи, моя дитино, забувайся сном.
Як не будеш спати, вийде із землі,
З'їсть упир косматий оченьки твої.

Розчиняє морок шепіт і слова,
Дивиться крізь шибку мертва голова.
Точить свої зубки, дмухає на скло,

У мареві сутінок вогні сліпих ліхтарів
Крадеться провулками липка матерія снів

Місто шкіриться хижими тінями
Двері зачинено - ховатись пора
Сплітаються вулиці, повзуть лабіринтами
І в павутинні тому час завмира

Літнім полем ходить янгол з жовтими очима,
Кругом себе тихо ронить сльози херувима.

Срібним серпом стиглі зерна високо зжинає,
Ними щедро на могилі стежку посипає.

Скажи йому, милий брате,
Ще не твій час помирати,

Там вдалині виднокіл сміється вогнем
Тут уночі розквітає вибухом твердь
Доки ми маримо небом, ми не живем
Доки спимо, ми не вільні бачити смерть

Наші боги пам'ятають темні часи
Ми офіруємо сльози, зерна і плоть
Ми віддаємо їм ймення і голоси

Once you have chosen this path
The passage is closed
Nor a chance to step back or reverse

A wand and a book in your hands
Your tears turning acid
Your shout is shaking the earth

A man and a woman were sitting together but truly alone
The sunset was sparking, burning the roofs, and the summer was gone
She wondered what he was trying to run away from
Never expecting tomorrow to come

But he knew the secret staring at houses painted in red
Thousands of people still do not guess they're already dead
He saw in his dream those flashing dispiteous rays

Would you remember the pain when the death door’s wide open
Would you mind how it hurts at the last day you can see
No need to be ashamed for your imperfection
Only for the memory you refused to hold

All that’s forgotten just never existed
All that’s forgiven will fade away
The rest is the dust melting into the air