Я часто згадую ту мить чудову, Коли почув уперше її сміх. Тоді, неначе вражена стрілою, занурилась душа в любовний гріх.
При зустрічі я ледве міг сказати слово, Але зусилля були марні, бо вона, Співаючи на мене не зважала, Лише плекала слух мій, мов луна.
І жив тоді я певний час без тями, Я чарувався ніжною перлиною краси, Яка, мов бавлячись, на сонці завжди грала Небесним сяйвом ранньої роси.
Нажаль, життя це промайнуло швидкоплинно. Я навіть і подумати не міг, Що саме в час, коли любив її повільно, Втрачаючи свій глузд,я щастя не зберіг.
Пройшли роки, душа моя зчорніла, Лише останній вогник серця згаснути не зміг. Я кожен день занурююсь в ту мить чудову, І, наче вперше, чую іі сміх.
І жив тоді я певний час без тями, Я чарувався ніжною перлиною краси, Яка, мов бавлячись, на сонці завжди грала Небесним сяйвом ранньої роси. I often remember that moment excellent, When first heard her laugh. Then, as if struck by an arrow, sank soul in love sin. At a meeting I could barely say a word But the efforts were in vain, because it Singing for me not caring, Only cherished my ear like an echo. And then I lived some time without consciousness, I charuvavsya delicate pearl beauty Which, as bavlyachys, the sun always played Heavenly glow of early dew. Unfortunately, life is fleeting flashed. I even could not think, What is it when loved it slowly Losing your sense of happiness I not kept. Years later, my soul is black, Only the last light of the heart could not go out. Every day zanuryuyus excellent at the moment, And like the first time I hear laughter ii. And then I lived some time without consciousness, I charuvavsya delicate pearl beauty Which, as bavlyachys, the sun always played Heavenly glow of early dew.