Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться... Ой як болить моє серце, А сльози не ллються!
Трачу літа в лютім горі І кінця не бачу, Тільки тоді і полегша, Як нишком поплачу.
Не поможуть сльози горю, Серцю легше буде; Хто щасливим був часочок, Повік не забуде.
Єсть же люди, що і моїй Завидують долі: Чи щаслива ж та билина, Що росте у полі?..
Що на полі, на пісочку, Без роси на сонці... Тяжко жити без милого І в своїй сторонці!
"Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися! Як я, бідна, тут горюю, Прийди, подивися!
Полетіла б я до тебе, Та крилець не маю, Щоб побачив, як без тебе З горя висихаю".
До кого ж я пригорнуся І хто приголубить, Коли тепер нема того, Який мене любить?.. Vіyut vіtri, vіyut buynі, Already a tree to bend ... Oh Hurts moє sertse, A slozi not llyutsya!
Spend lіta in lyutіm Hori Kіntsya of I do not Baciu, Tіlki todі i polegsha, Yak Nishku cry.