Аист на крышеГде это было, когда это было, в детстве, а может во сне.
Аист на крыше гнездо для любимой свил по весне.
Чудился мне он в странствия дальних символом верной любви.
Люди, прошу, не вспугните случайно аиста вы.
Припев:
Люди, прошу я, потише, потише.
Войны пусть гинут во мгле.
Білий острівНа перехресті віхол і вітрів,
В країні снігу я тебе зустрів.
Казав собі: "Не руш її, не рань".
Та серце палало мов грань.
Давно усі стежки засипав сніг.
Хіба я ту любов забути міг?!
На перехресті всіх вітрів стою
Буде святоЯ прокинусь вранці рано,
Я прокинусь вранці рано,
Аж до хрусту потягнусь.
І у дзеркало погляну,
Я у дзеркало погляну,
Сам до себе посміхнусь.
І скажу собі, козаче,
Я скажу собі, козаче,
Где же тыЯ не щитаю любовь на года.
Ты скоро будешь моей навсегда.
И, что бы ни было дальше в судьбе,
Я подарю свое сердце тебе.
И, что бы ни было дальше в судьбе,
Я подарю свое сердце тебе.
Припев:
Двійко дитячих очейДвійко дитячих очей
Їх помирити хотіли.
Як вони тускло синіли
Двійко дитячих очей.
Як вони тускло синіли
Двійко дитячих очей.
Він свої речі збирав,
Дзвони СофіїКличу до вас я, пане Богдане,
Хай відпочине ваш здиблений кінь,
Дзвони рокочуть понад майданом,
Ворони крячуть у голубінь.
Приспів:
Дзвони Софії, дзвони Софії,
Дзвони над світом, дзвони гудуть,
Жар птицяДесь о півночі раптом присниться
Сивій яблуні юна жар-птиця,
Що скрайсвіту до неї літала
І в любові навік присягала.
Що скрайсвіту до неї літала
І в любові навік присягала.
Стане яблуні жаль ту жар-птицю,
Запам'ятай менеЗгадай всі дні і ночі ті,
Що мали ми з тобою
Закохані і молоді,
І з долею одною.
З тобою ми, як два серця,
Поєднані навіки.
На березі свого життя
Зоряний дощЯ пригадаю, як усе було,
Та промайнуло наче мить.
Я прилечу туди, де старий мотив
Кожен день звучить.
Де загубилися твої сліди?
Мені тепер їх не знайти.
В місто моїх надій і забутих мрій
ІлькоДо війни він вальси грав дівчатам,
На селі був перший гармоніст.
І коли вернувся в сорок п'ятім,
То й гармошку у село приніс.
А село журилося й співало,
Плакало й сміялося село.
І чужа гармошка в клубі грала,
Метелик чорнийПід зорепадами, під зорепадами
Метелик чорний пролітав.
Навіщо зрадила, навіщо зрадила
Дівчина та, яку кохав?!
Тебе обручену, тебе обручену
Вже повели поміж сватів.
З ночей засмучинх, з ночей засмучених
На горищіНа горищі було вікно,
У вікні голубіло небо.
Ти казала: "Осудить неня",
Та мені було все одно.
Ти казала: "Осудить неня"
Та мені уже все одно.
Місяць ставив німе кіно,
Налий винаІ знову вечір спогади приносить
Терпкі і перестиглі, як терген.
Твоє ім'я вуста сказати просять,
Та я боюсь ворушити старе.
Ти через десять років подзвонила
Й сказала тихо: "Милий мій, це я".
Але, на жаль, кохана, ти спізнилась
Не повертайтесь на круги свояНе повертайтесь на круги своя,
Нічого це, крім болю не приносить.
Але душа не вірила, і я
Таки поїхав. І для мене досить.
Я те містечко пішки обходив.
Я знав його, як власний досвід знають.
Звучав для мене золотий мотив
НеслучайнаяТы в жизнь ворвалась ниоткуда,
В судьбе поселилась нечаяно.
Моё сероглазое чудо,
Моя долгожданная тайна.
Наверное, так не бывает,
Но это со мною случилось,
И светлая-светлая тайна
Пані і пановеУ дружнім колі не буває тісно
І усмішка усім нам до лиця.
Хай наша рідна наймиліша пісня
Поєднує і долі, і серця.
Хай, друзі, вас обходять злі негоди,
І проростають зерна доброти.
Немає вищої для мене нагороди,
Пісня прощанняХодить ніч по зірка і по долях,
То мовчить, то шепоче мені,
Що мелодія наша журбою
Обірвалась на щемні струні.
А судилась нам зустріч навіки,
Тільки вік промайнув, наче мить.
Два вогні обнялися на вітрі,
Щоб себе у собі спопелить.
Половина саду квітне...Половина саду квітне –
Половина в'яне,
Серед яблунь стану квітнем |
Пригорни туманом. | (2)
Може вийде до півночі,
Де колись ходила
Чорні брови карі очі |
Синя дальНам 17 було - в серці вітром збентежені струни.
Нам 17 було - було літо, як ми, молоде.
На 17 було - було море і сонце, і дюни
Золоті-золоті, як волосся твоє золоте.
Нам 17 було - ми дивилися щастю увічі,
Відкриваючи в них все нові, невідомі сонця.
І здавалося нам синє море безмежним і вічним,
СиротаНяня дала ім'я. Серце стислось від болю.
Де ж бо мама твоя, і яка буде доля?
Що чекає тебе у життєвій дорозі?
Хто поможе в біді і утре твої сльози?
Приспів:
Сирота, сирота - гріх людей і трагедія долі.
Сирота, сирота - винний в цьому і ти по неволі.
Сохрани, БожеЯк листки за зимнім вітром відлітають,
По одному мене друзі покидають.
Залишаючи у серці біль утрати,
Бо усі колись ми маєм помирати.
Та якби ж хоч на жертовнім полі бою,
Рідну землю заслоняючи собою,
А то тихо у безпомічних палатах
Чотири пори року у тобіЧотири пори року у тобі,
І кожна з них живе, живе щоднини.
Чотири пори року у тобі,
Не знать, коли яка мене зустріне.
Чотири пори року у тобі,
Моє ти диво незбагненне.
Чотири пори року у тобі,
Я ненавиджу війнуЯ в дитинстві грався у війну,
Бігав з іграшковим автоматом,
Виграв я битву неодну,
Мріяв стати воїном-солдатом.
То була лиш казкою війна,
Ми живі верталися із бою,
І не знав тоді що вона,
Справжні смерті принесе з собою.
Я тебе ненавиджу, війнаЯ в дитинстві грався у війну
Бігав з іграшковим автоматом
Виграв я битву не одну
Мріяв стати воїном-солдатом
То була лиш казкою війна
Ми живі верталися із бою
І незнав тоді я, що вона
Справжні смерті принесе з собою
ЯрмарокЯк ішли літа наші на ярмарок,
То несли надії веселі та гожі.
А тепер ідуть літа наші з ярмарку
Сумні та порожні.
Приспів:
Задивилась молодість в дзеркало радості, радості,
І не бачить ще молодість старості, старості.