Веремій все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

О-о-о! О-о-о!..

Прокидався сивий ліс:
Чари вітру листям грали, зігрівали!
Вже лечу я краплинами дощу,
На воронім коні кричу!

В новий день я криком шуліки,

Весь Альбом
Веремій - Вільна земля (2014)
Жанр: Folk Metal

Перелік Пісень :
1. Гуляйполе
2. Полети
3. Йди на зорі

Рушниками прадавніми у імлі
Витирали рани немалі
І ставали сорочки-рушники
Чорні й червоні
І топтали їм ці маки у багні
Розтинали, витинали руни на лиці
Та ховались по болотах, в травах цілини
В гаю, в дібровах від орди

Птахом та й понад полем
життя сплива.
Моє небо - то скутая воля
в віках мина!

Ти так хотіла бути небом!
А я зоряним шляхом
під твоїми ногами!

В ніч осіннюю, в ніч холодную,
усі голоднії їдем по обрію.
Час згадає нас, бо ми кожен раз
Сієм в землю жито й правду повсякчас.

Дорога терниста буде траплятись, там не зупиняти снів
Пліч о пліч, взявшись за руки,
ми незламного духу

Серед поля одинокого
Ти ідеш вночі босоніж по росах...
Серед поля та й широкого - там де ні душі,
Ну, а роси - то є сльози землі.
Ну, а роси - то є сльози землі.

Гуляйполе!

Вітер з гаю свище все словами, все словами, все словами
Як вільними птахами понад горами, понад ріками ми в край вертали,
Де квітне поле, де квітне поле, де квітне поле, де квітне поле.

Вітер з гаю свище все словами, все словами, все словами,
Про те коли вмирали як пам'ятали, в серцях тримали, лиш мить тримали
Як квітне поле, як квітне поле, як квітне поле, як квітне поле.

Розказала казку мені вода
Про ранкову повінь шепотіла вона
Про Діву Озера співала роса
Про її вроду весна розповіла

Як буйний вітер стріхи зривав
Красуню тую по світу шукав
І минав у віках його шлях

Часу спати в нас немає
Дощ із "Градом" розриває сон
Пил у горлі застряває
Кров і попіл смак приємний має...

Тихо-тихо лізе лихо
Братом назива і несе псевдолюбов
В думках гуляє вихор

Наша доля - провина лихих днів,
Бо глянь у полі - давно не чути спів птахів,
І там угорі поволі хтось Сонце погасив...

Тож крокуй по стежці! І хай вона тонка!...
Навіки в серці твоїм - п'янка краса:
Відчуй всю силу дотику землі....

Де ти моя ріка скам"янілая
Чиї вмиваєш рани...
Горе твоїм синам, моя милая,
Що тебе скували...

Стану вільним як вітер - твою розвію тугу...
Догори злечу, торкнувшись неба - впаду на твої груди...
Випливу очищеним, випливу очищеним,

Вітер віє, вітер буйний, віє за горою...
Мороз ходит, мороз бродить під руки весною...
В річці риби, в полі скиби дощу з неба просять...
Роси росять, хмари хмарять небо в барву проса....

Помазала шляхи злива розкислим болотом,
плуги риють плай і поле мужицьким пахне потом...
Сірий ранок ніч розколе, згасне сон на квіті,

Вітер віє, вітер буйний, віє за горою,
мороз ходить, мороз бродить під руки з весною.

В річці риби, в полі скиби дощу з неба просять,
роси росять, хмари хмарять небо в барву проса.

Помазала шляхи злива розкислим болотом,
плуги риють плай і поле мужицьким пахне потом.

Десь там шумів очерет по ночі.
Там став хвилями снів
тихо вербі шепоче:
Ти моя, ти моя, ти моя.
Тільки ти, до останнього подиху.

Десь там впала зоря,
Почувши як став той хлюпоче.

Квітка життя стала отрутою...
Були ж усім, стали забутими..

Чому все отак?..
Не хотіли ж зупинитись...
Єдине молю -
годі мені снитись!!

Народжені бути вовками

Тремтить від виття вся земля
Така от ціна за буття
О брате! Голодний твій погляд –
Свободі данина! І просто неба
Знов зустрічаєш холодний світанок!
Знов сіра зграя чекає твою смерть!

Ранки і ночі біжать неохоче,
Втомлене тіло на волю так хоче.
Відчуй як минають минулі сни
Як запах весни...
Кожен втомився вже правду шукати,
Хочеться кинути все і тікати.
Але знаходимо сили ми десь в собі
...щоб йти

Не питай тепер, коли прийде весна.
Не питай тепер, коли розтане сніг.
Скільки часу треба, щоб відійти від цього сна?
Може лише день, а може цілий вік

Не питай тепер, коли прийде весна.
Не питай тепер, коли настане мир.
Я так хочу прокинутись в твоїх руках,

Я бачу як ніч тебе пригортає,
Я бачу як ніч тебе обіймає.
бачу, і чую.
Як кожного ранку ти прокидаєшся,
Як на світанку мені посміхаєшся.
я бачу, чую...

І земля ходить обертом,

Ой, тихо верба гнешся...
Тобі небо зірками плаче,
Ховаючись у воді,
Сумом ворон кряче...
Він бачить світанок,
Дарує тобі ранок

Як же мені прилетіти у твої долоні,

Перший сніг, я пам`ятаю перший сніг,
я пам`ятаю перший сніг, він на твоїх губах застиг.
І вогонь, що палав з твоїх долонь,
торкався ніжно моїх скронь, він в пам`яті моїй навік.

Я пам`ятаю час, коли ми удвох
і більше нікого немає навколо.
І так треба нам тих дитячих драм,

Де не чути вже пісень Бояна – Русь земля свята стояла
Ріками віками рани омивала та спомином кричала
Як "чорне сонце" закриває путь-дорогу нам буревієм в очі
Предвіщали злу біду голодний вовчий плач і сни дівочі

А небо стогне птахами ночі
Їх клекіт страхом наскрізь лоскоче
Хмари сльози стрілами в роси

Вічність сильніша за життя!
Віра палаюча до тла!
Воля єднаюча серця
і долаюча скутість!

Полети де холодні вітри,
але ватра душі палає.
Із небес хоч на мить поверни те,

Полетіли гуси з поля,
Та й понад водою.
Забирали тії гуси
Жалі із бідою.

Гоя-гоя жалі із бідою
Гоя-гоя жалі із бідою

ПОШЕПКИ

Подихом відчувай,
поглядом не обділяй,
кожну мить в серці тримай,
як болить ти лиш згадай…

Пошепки промовляй,

По степах і дібровах
Сивий воїн гуляє
Одружившись на волі блукає, блукає...

Його кінь мов сталевий
Як в останнє вирушає
Його брат - дикий вітер - вільну путь відкриває

Там, де спить тихий гай снами...
Де в криницях - мав'ячих зіницях блиску ночей -
Поросли давно травою храми...
Вже й цимбали у похід не кличуть: Хей на хей!

В чужім краю долю шукаючи,
Останні крихти і сили втрачаючи,
Понад зорею небесною -

ТІЛЬКИ ТИ

Вбивали, руйнували наші сни.
Словами, різали душу тобі, ніби іржавим лезом.
Так ми лиш люди, хоча й на межі.
Втікати б, там де на небі вогні,
Гаснуть вогні.

день зриває нам всім дах,а ми в його руках
Граємо в дорослі ігри.
Нам натякали вже давно, що це вам не кіно
Та за мрії б`ємось наче тигри

У тобі лиш спокій, у тобі...

А ти холодна вода

Ніч стане вітром і зійде з терез
Вільним круком крізь хмари та попіл
Холодних небес...

Не плач моя свята земля.
Давно твої горіли села
Тим шляхом, де пройшла орда...
Не плач, молю я тебе...