ФлайzZzа все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

Я лечу, спіткнувся, але далі лечу!
До мети долечу, де дорба досхочу!
Докладу всіх зусиль для своєї надії,
Бо я готовий на все аби втілити мрію!
Телефон, світлофор, на дорозі затор
Не зашкодять мені, бо в мене супер-мотор:
Клапани, системи до мого серця
Відмінно працюють, тому все вдається!

Шкребе на серці
Березневий кіт.
Ламає руки, крутить ноги,
Тече з лоба піт.
Моє бажання
Не збулося досі.
Я не зустріла те, що хтіла
І сказала: "Досить!"

Клац-клац –
Заскрипів у дверях ключ.
Блим-блим –
Загорівся ліхтар поруч.
Тук-тук –
По паркету каблук.
Тупає там, тупає там.
– Хто там?

Глобальна тема гримає в двері.
Двері твоєї печери.
І поки ти шукаєш нові канделябри
Хтось стулив уже зябри.
Хтось заробляє на біді, а хтось плаче..
А хтось.. від радості скаче!
Комусь це - нова дисертація,
А комусь - піар та ротація.

Пил за вікном, що давно роздуває
Дивний вітер.
Груди каміння, що летять у небо -
Багряні квіти...
Бруд у калюжах, що висихають -
Темне море.
Вода, що капає з чорної хмари -
Дикі зорі.

Спека неможлива тече по жилах,
Вода літрунями додає ще сили.
Красиво, зате красиво!
Соло соловей своє щебече,
Ще не вечір,
А хочеться прохолоди,
Прохолода у моді!

Cонце ледь зайшло за обрій у Підгайцях,
А зайці-засранці набили морду моєму собаці,
Ногами, лапами, вухами, нюхали.
Копали, гризли, за вуса не рухали.

Риба скаче в повітря, мабуть загаряє.
Потім нюрає, вискакує знову.
Прямо в сачок до дядька Миколи.

Солодка погодка,
А сандалі мокрі.
Очі блищать,
А волосся мокне.
Крутиться голова,
А не Земля.
Повні кишені щастя!
Радість, якої

Хтось купує, а хтось медитує.
Хтось чекає, а хтось не встигає.
Хтось поцупить, а другий попросить.
Хтось скаже: "Вперед!", а ще один: "Досить!"
Хтось гарно малює, а той продає,
А інший ще гордо стоїть за своє.
Хтось тратить на ліки останню копійку,
А хтось видає мільйонну платівку.

Тобі лише дев’ятнадцять,
А ти забрала мій спокій,
Мій дім, телефон.
Лише дев’ятнадцять,
А вже залізла в мій мозок,
Думки і мій сон.
Тихенько на пальцях
Ти підкралась до серця,

Де ти взялась на мою голову?!
Я пливу,
Як на приманку карась
Через хащі.
Як скажений комар,
Пухну з голоду.
Побачив жертву
І роззявив пащу!

Най цілий світ пропаде я пожити хочу сам.
Кругом одні вар’яти – я вар’ятом чуть не став!
Я маю досить ваших злих і ненормальних слів.
Я хочу бути корабльом на свому морі снів

Зелені люди ходять самі на себе злі.
Зелені торби носять, а вони такі тяжкі.
Я хочу в своє море, я хочу бути сам.

Ох як люблю, ох як люблю ті наші гори
Де по лісах гуля легінь
Шумить потік там край діброви
У них прожив там двадцять літ

А в ту пору а в ту пору, як лютий ворог
По селах і лісах розбривсь
Гуляємо собі по лісах

Ох, як люблю, ох, як люблю ті наші гори,
Де по лісах гуля леґінь.
Шумить потік там край діброви,
У них прожив там двадцять літ.
А в ту пору, а в ту пору, як лютий ворог
По селах розбривсь,
Гуляємо собі по лісах,
Як гуляв Довбуш ще колись.

Ти маєш білий жакет і зелену краватку,
Але я люблю тебе не за це!
Ти маєш гарне авто та багатого татка,
Та мені потрібно зовсім не це!
Ти маєш море дівок та купу контактів
Але я жадаю тебе не тому!
В тебе гори друзяк і мільйонні контракти –
Це добре! Але таки не тому!

Переламані ламані рими без гриму.
Переповнені, сповнені змісту і сили.
Переконані в вірності і достовірності,
Як еталон надії й стабільності.
Право на спокій посеред грудей.
Коли поглядом ти вже розумієш людей.
Право на слово, на діло, право на звичку,
Право на пресу, право на книжку.

Пензлями малюю на стіні картину:
Зліва – забор, а справа – хатина.
Пес Калапес попадає у ноти,
А я собі збоку рахую банкноти.
Сонце посміхається на 32 зуби.
Дівчисько фарбує на дзеркалі губи.
Дир-дир-дир бригадир на мопеді
Гасає по полю, співає рокстеді.

Сонце світить в обличчя,
За собою кличе.
Лягає на плечі засмага.
Це сага-рага-казка про те,
Як моє серце радіє,
Шкіра темніє,
А музика діє.
На РЕГІони, долає всі кордони,

Доброго дня, шановні шанувальники спирту... спорту!
Сьогодні гарна погода для гри в сніжки, але ми граємо в футбол!
Поки гравці розминаються, розтирають м’язи кремами, сметаною і пальцями, а тренери чешуть язиками, перебираючи червоні, жовті, зелені картки, ми представляємо команди.
У правому кутку поля скучкувались наші: Васі, Пєті, Колі, Саші. Всі в трусах в горошок, струйові буци на босу ногу, баба Люба дов’язує сєтку на ворота, візажист домальовує поле...

У лівому ж кутку – їхні. Не переплутайте: вони сьогодні в лівих китайських кедах, смугастих гетрах і турецьких светрах!..
Пролунав пронизливий свисток арбітра і... захрустіли чіпси! Перший підхопив м’яч, передав другому, другий третьому і так далі! До тринадцятого! Небезпечний момент: м’яч біля воріт!..