АктёрЯ последний странник от весны
Я твои почти не помню сны
Я твои давно забыл глаза
Я твои срываю тормоза
Я пришел из душных летних дней
Ты не можешь пить, так мне налей
Ты не можешь ждать, закрой глаза
Буде дощСьогодні зі мною не буде зв'язку,
Вітер розкине по місту твої смс.
Знаєш,
А в цього кохання немає смаку,
Важко сказати:
Чи з крилами краще чи без?!
Приспів:
ВiтерВідстань, що до краю неба
Намалює нам картини
Відстань, що до краю неба
Збудувала павутини
Хмари вранці білим птахом
Наче лезом розрізала,
Зорі сріблом фарбувала,
Справжній колір свій сховала.
ВійнаКоли в обличчя посміхаються рушниці,
Коли так близько і так довго до води,
Коли вже майже не стискаються долоні
І вірні коні відмовляються нести.
Війна, у розбите вікно,
Війна, забивати дощу,
Війна, я вже майже упав,
ВоронМне привиделось это в детстве давно
Белый ворон в мое постучался окно
Но не смог я тяжёлые ставни открыть
Стая черных ворон его хотела убить.
Приспів:
И никак не припомнить мне
В этой жизни все было или во сне
ДумкиВони казали холодні зірки
Сонце не гріє, воно облуче
І казали вони і рубали з плеча
Вона не вірила, най замовчать.
Приспів:
Її летячі до неба думки
Летячі до неба,
ДушаМоя любов лишилась там,
Де залишив сьогодні сам
Мою отруєнню душу,
Мою солоную печаль.
Ти знаєш, я не відступлюсь
І дану клятву не порушу,
Я душу виплеснути мушу,
Мені отравлену не жаль.
Змінити світТи знову загубишся в старому місті,
Ти знову захочеш лишитись сама,
На зустріч тобі хвилі добрі та чисті
І жодної хвилі брудної нема.
Волосся руде, наче промені сонця,
З нової сторінки ти пишеш слова,
Коли засміялась, мов іскра майнула,
Когда нибудьСоткана из веток, сплетена из снов
Эта пьяная девка, эта дура любовь
Там где ветви деревьев прячут чьи-то следы
Там где ты, там, где ты
Приспів:
Когда-нибудь,
Когда-нибудь ты станешь сильней
Когда-нибутьМоя любов лишилась там
Де загубив сьогодні сам
Мою отруєнную душу
Мою солоную печаль
Ти знаєш я не зупинюсь
І клятву дану не порушу
Я душу виплеснути мушу
ЛетівКоли я був краплиною води,
Я розумів, що розумієш ти.
Я відчував, який цей світ малий,
Я відчував, що недостатньо брів.
А всі дивились, всі мовчали,
Вони того не відчували,
Коли горіли крила,
Коли летіли стріли.
ЛодкаТы же знала что мне надо
Не дала, теперь смотри
Я нашел себе девчонку
С грудью большей раза в три
Напою ее ликером
Увезу куда-нибудь
Мне она отдаст всю душу
Ты об этом не забудь
Стигла вишняОсінь несе до весни свої випиті мрії,
Я і не знав що кохання остання подія.
Двері і вікна відкрию, хай дихають стіни,
Боже, дай кожному сили малої дитини.
Приспів:
Стигла вишня – шматочок неба,
Стигла вишня – моя потреба,
Фаза луныФаза луны, пошлые сны
Белые, серые пятна весны
Ее черты для прихожих нагло обнажены
Она с ним входит на крыше в фазу новой луны
Все также упруга, беспредельно стройна
Но каждую ночь оставаться одна
Она боится, ей кажется город без дна
И он за нею следит сквозь глазницы окна
Швидка допомогаВ моєму місті немає снів,
Останній поверх, рятує тільки ліфт,
Міні здавалось багато слів,
А все вмістив один єдиний лист.
І кожен день, як останній день,
І кожна ніч, як недосконала річ,
Якщо летіти немає сил,
На допомогу поклич, лише поклич.