Текст песни Тартак і Нічлава - не кажучи ні кому
Исполнитель: Тартак і Нічлава
Название песни: не кажучи ні кому
Дата добавления: 28.05.2014 | 07:16:22
Название песни: не кажучи ні кому
Дата добавления: 28.05.2014 | 07:16:22
Просмотров: 90
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Здесь расположен текст песни Тартак і Нічлава - не кажучи ні кому, перевод и видео.
Не захистять слова й печатки на папері.
Потрібно йти, потрібно брати зброю
І право на життя відстояти в горнилі бою...
Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу.
І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу.
Знову за спинами визволителів
Прийшли нові карателі та мучителі...
То що ж робити – сидіти склавши руки,
Спокійно дивитися на вбивства та муки?
Чи, взявши благословення в рідної мами,
Почати боротьбу – з новими ворогами?
Приспів:
Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.
Тече сльоза, прогорнуючи зморшки.
І мама молиться – "Хай поживе ще трошки"
Вже так давно не бачить сина свого
І ще б хоч раз побачити його живого...
Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь!
Караюсь, мучусь, але не каюсь!
Якщо не я – то хто? Зайве питання...
Для нас це не проста війна – це визвольні змагання.
Людей женуть на схід, немов худобу,
Принижують, щоб знищити людську подобу...
І захиститися у цих людей нема ніяких шансів,
У них одна надія – на повстанців...
Приспів
Пройдуть роки, земля загоїть рани,
Залишаться в живих поодинокі ветерани...
А скільки тих, що не прийшли додому,
Лежать в своїй землі в могилах невідомих...
Поволі наші сили тануть, і всі ми знаємо,
Що в цій війні з чужими поки що програємо...
Хай перемоги наші порівняно малі,
Та головне, що наш народ лишився на своїй землі.
Ніхто не знає, хто я, ніхто не знає, де я...
Тіла загинуть – житиме ідея...
А наші душі тут – в рідних просторах –
Волинських лісах, Карпатських горах... Когда война врывается в дверь ,
Не защитят слова и печати на бумаге.
Нужно идти , нужно брать оружие
И право на жизнь отстоять в горниле боя ...
Одна беда пошла на запад , другая пришла с востока.
И снова слезы , снова страх , снова страдания для народа.
Опять спинами освободителей
Пришли новые каратели и мучители ...
Так что же делать - сидеть сложа руки ,
Спокойно смотреть на убийства и мучения?
Или , взяв благословение у родной мамы ,
Начать борьбу - с новыми врагами ?
припев:
Поплачь за мной мама , когда я погибну .
За свою землю , за Украину
Поплачь за мной сестра , не говоря никому ,
Что я уже никогда не вернусь .
Течет слеза , прогорнуючы морщины .
И мама молится - "Пусть поживет еще немножко "
Уже так давно не видит сына своего
И еще бы хоть раз увидеть его живого ...
Ты знаешь , мама , я еще держусь !
Караюсь , мучаюсь , но не каюсь !
Если не я - то кто ? Лишний вопрос ...
Для нас это не просто война - это чести.
Людей гонят на восток , словно скот ,
Унижают , чтобы уничтожить человеческий облик ...
И защититься в этих людей нет никаких шансов ,
У них одна надежда - на повстанцев ...
припев
Пройдут годы , земля залечит раны ,
Останутся в живых единичные ветераны ...
А сколько тех, которые не пришли домой ,
Лежат в своей земле в могилах неизвестных ...
Медленно наши силы тают , и все мы знаем ,
Что в этой войне с чужими пока проигрываем ...
Пусть победы наши сравнительно малые ,
Но главное , что наш народ остался на своей земле.
Никто не знает , кто я , никто не знает , где я ...
Тела погибнут - жить идея ...
А наши души здесь - в родных просторах -
Волынских лесах , Карпатских горах ...
Скачать
О чем песня Тартак і Нічлава - не кажучи ні кому?
