Згадайте, братія моя... Бодай те лихо не верталось, Як ви гарнесенько і я Із-за решотки визирали. І, певне, думали, коли На раду тиху, на розмову, Коли ми зійдемося знову На сій зубоженій землі? Ніколи, братія, ніколи З Дніпра укупі не п’ємо! Розійдемось, рознесемо В степи, в ліси свою недолю, Повіруєм ще трохи в волю, А потім жити почнемо Меж людьми як люде. А поки те буде, Любітеся, брати мої, Украйну любіте І за неї, безталанну, Господа моліте. І його забудьте, други, І не проклинайте. І мене в неволі лютій Інколи згадайте.
Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині — Однаковісінько мені. В неволі виріс між чужими І, неоплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру. І все з собою заберу, Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі. І не пом’яне батько з сином, Не скаже синові: — Молись, Молися, сину, за Вкраїну Його замучили колись. — Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні... Та неоднаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять... Ох, не однаково мені.
Н. КОСТОМАРОВУ
Веселе сонечко ховалось В веселих хмарах весняних. Гостей закованих своїх Сердешним чаєм напували І часових переміняли, Синємундирих часових. І до дверей, на ключ замкнутих, І до решотки на вікні Привик я трохи, і мені Не жаль було давно одбутих, Давно похованих, забутих, Моїх кровавих тяжких сльоз. А їх чимало розлилось На марне поле. Хоч би рута, А то нічого не зійшло! І я згадав своє село. Кого я там, коли покинув? І батько й мати в домовині... І жалем серце запеклось, Що нікому мене згадати! Дивлюсь — твоя, мій брате, мати, Чорніше чорної землі, Іде, з хреста неначе знята... Молюся! Господи, молюсь! Хвалить тебе не перестану! Що я ні з ким не поділю Мою тюрму, мої кайдани!
Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть. Плугатарі з плугами йдуть, Співають, ідучи, дівчата, А матері вечерять ждуть. Сем’я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає. Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх, Сама заснула коло їх. Затихло все, тілько дівчата Та соловейко не затих.
В неволі тяжко, хоча й волі, Сказать по правді, не було. Та все-таки якось жилось. Хоть на чужому, та на полі... Тепер же злої тії долі, Як Бога, ждати довелось. І жду її, і виглядаю, Дурний свій розум проклинаю, Що дався дурням одурить, В калюжі волю утопить. Холоне серце, як згадаю, Що не в Украйні поховають, Що не в Украйні буду жить, Людей і Господа любить. IN KAZEMATI
I dedicate my fellow prisoners
Guess my brother ... Bodi those famously did not turn Yak vi garnesko і i Іz-for razisli. І, singing, thought, if On a quiet rain, on a rose, Koli mi zіydemosya Znov On this tooth of earth? Nicolas, brothers, Nicolas S Dnіpra ukupі not p’єmo! Rosydemos, Rosnemo In the steppe Pick up the throat in will, And then life pocheno Between people yak people. And leave those, Love, my brother, Love ukraite І for neї, tonal, Lord pray. І yogo forget, friends, I do not curse. І mene in bondage lyuty Inkoli zgadayte.
Men, however, I will I live in Ukraine, chi ni. Chi hto zgadaє, chi forget Mene in a foreign language - Odnakov_sіnko menі. In nevol_vir_s mіzh strangers І, not crying, In bondage, crying, die. I will take it all away, Small slіdu not leave On our glorious Ukraine, Our land is not our land. І I’m not sorry for blue, Don't say sin: - Pray, Pray, blue, for Vkraїnu Yogo tortured prick. - Meni Alone, Chee That sin pray, chi ni ... That is not the same, Yak Ukraine Zlії lyude To fasten, sly, and in fire Її, surrounded, to arouse ... Oh, not the same.
N. KOSTOMAROVU
Cheerfully In the fun hamara spring. The guests are chained The heart of tea was blown I watched them, Sinєmundirich clock. І to the door, the key is closed, І before reshetki on vіknі I am privik It is a pity bulo long odbutyh For a long time, povypovih, My bloody grave sloz. And their little has spread On the marne field. Want bi root, And then nothing new! І I found my village. Who am I there if I quit? І father's mother in the domino ... I feel sorry for the heart, Scho nikomu mene zgadati! Marvel - yours, my brother, mother, Black chorno earth Іde, from the crest of the nenache know ... I pray! Lord, I pray! I will not stop praising you! I'm not going to give you anything My prison, my kaidani!
Cage cherry colo hati, Khrushchev over cherries buzz. Plugar with plows, Spіvayut, ідучи, дівчаты, And materi sup wait. Sem'ya Supper Kolo Hati, Evening evening Daughter to supper And mother want to teach So nightingale not yesє. Went to Mother Kolo Hati Little dike, Itself fell asleep Kolo. Zatihlo all tilko divchata That nightingale is not silent.
In captivity it is difficult, if you want, To tell the truth, it was not. She still lived. Though on someone else's, that on poli ... Now, the same evil Yak God, wait happened. І I wait for Іїї, і I blink, Dneviy svіy rozum curse Scho fooling fools, In Kalyuzhі will drown. Holone, yak zgada, Scho is not in Ukraine pohovayut Scho will not live in Ukraine People and Lord to love.