За Києвом, та за Дніпром, Попід темним гаєм, Ідуть шляхом чумаченьки, Пугача співають. Іде шляхом молодиця, Мусить бути, з прощі. Чого ж смутна, невесела, Заплакані очі? У латаній свитиночці, На плечах торбина, В руці ціпок, а на другій Заснула дитина. Зострілася з чумаками, Закрила дитину, Питається: «Люде добрі, Де шлях в Московщину?» «В Московщину? Оцей самий. Далеко, небого?» «В саму Москву. Христа ради, Дайте на дорогу!» Бере шага, аж труситься: Тяжко його брати!.. Та й навіщо?.. А дитина? Вона ж його мати! Заплакала, пішла шляхом, В Броварях спочила Та синові за гіркого Медяник купила. Довго, довго, сердешная, Все йшла та питала; Було й таке, що під тином З сином ночувала...
Бач, на що здалися карі оченята: Щоб під чужим тином сльози виливать! Отож-то дивіться та кайтесь, дівчата, Щоб не довелося москаля шукать, Щоб не довелося, як Катря шукає... Тоді не питайте, за що люде лають, За що не пускають в хату ночувать.
Не питайте, чорнобриві, Бо люде не знають; Кого Бог кара на світі, То й вони карають... Люде гнуться, як ті лози, Куди вітер віє. Сиротині сонце світить (Світить, та не гріє) — Люде б сонце заступили, Якби мали силу, Щоб сироті не світило, Сльози не сушило. А за віщо, Боже милий! За що світом нудить? Що зробила вона людям, Чого хотять люде? Щоб плакала!.. Серце моє! Не плач, Катерино, Не показуй людям сльози, Терпи до загину! А щоб личко не марніло З чорними бровами, До схід сонця в темнім лісі Умийся сльозами. Умиєшся — не побачать, То й не засміються; А серденько одпочине, Поки сльози ллються.
Отаке-то лихо, бачите, дівчата. Жартуючи кинув Катрусю москаль. Недоля не бачить, з ким їй жартувати, А люде хоч бачать, та людям не жаль: «Нехай, — кажуть, — гине ледача дитина, Коли не зуміла себе шанувать». Шануйтеся ж, любі, в недобру годину Щоб не довелося москаля шукать.
Де ж Катруся блудить? Попідтинню ночувала, Раненько вставала, Поспішала в Московщину; Аж гульк — зима впала. Свище полем заверюха, Іде Катерина У личаках — лихо тяжке! — І в одній свитині. Іде Катря, шкандибає; Дивиться — щось мріє... Либонь, ідуть москалики... Лихо!.. Серце мліє... Полетіла, зострілася, Пита: «Чи немає Мого Йвана чорнявого?» А ті: «Мы не знаєм». І, звичайно, як москалі, Сміються, жартують: «Ай да баба! Ай да наши! Кого не надуют!» Подивилась Катерина: «І ви, бачу, люде! Не плач, сину, моє лихо! Що буде, то й буде. Піду дальше — більш ходила... А може, й зостріну; Оддам тебе, мій голубе, А сама загину». For Kiev, that for Dnipro, Popіd dark gaєm І blow with chumachen's noose, Pugacha sp_vayut. Іde the young ladies, Musi boti, s forgive Why is it vague, sad, Zaplakan och? In latin svitinochtsі, On the shoulders of torbin, In rutsі tsіpok, and on friend Ditina fell asleep. Zostrіla z chumakami Coveled ditina, Eat: “Luda dobі, De shlyah to Moskovschina? ” "In the Moscow region? Put yourself. Far away, heaven? ” “To Moscow itself. Christ's sake Give on the road! " Bere step, much shy: Hard yogo brother! .. Ta nd navschy? .. And Ditina? Won yoogo mother! Burst into tears In Brovary That sinovі for girko Medyanik bought. Dovgo, Dovgo, hearty, All that she fed; Bulo y take scho pіd ting With a blue night stand ...
Bach, on the map, there were a lot of cars: Schoot with another man’s mud Otozh something divit that repent, girls, Schob did not bring Moskal to joke, Schob did not make it, yak Katrya shuka ... Tod do not nourish people For they do not let me sleep in the hut.
Do not feed, chornobrivі, They don’t know about; Whom does God punish on svіtі, That th stink is punishing ... Luda bend, yak ti lozi, Kudi vіter vіє. Orphaned svitit (Svitit, that is not a group) - Luda b the sun came up, Yakbi Mali force, Schob orphi not svіtilo Slozi not dried. And for everything, God! For svitom nudit? Scho won over people What do people want? Schob cried! .. My heart Do not cry, Katerino, Do not show people slasi, Suffer up Zagin! And schich lichko not marnіlo With black brows, To sh_d sontsya in dark lіsі Be pleased with the slogans. Umiєshsya - not pobachat That nd not zasmіyutsya; A heartfelt occasion, Poki slyoz llyutsya.
Otake something famously, bachite, girls. Zhartuyuchi throwing Katrusyu Moskal. Nedolya not bachit, z kim їy zhartuvati, And people want bachat, that people do not feel sorry: "Let him - it seems, - to the gin of the ice of Ditin, If I didn’t make a mistake for myself. ” Well, love, in the evil of one year Schob did not bring Moskal shukat.
De katrus fornication? Popіdtinnyu overnight, I got up early Pospishala in the Moscow region; Already gulk - winter has fallen. Fistula field zaryuha Іde Katerina Have lichakakh - famously hard! - І in one swine. Ide Katra, shkandiba; To marvel - schos mrіє ... Libon, ідут Moskalik ... Famously! .. Serce ml ... Poletyla zostrіlasya Pete: "Chi is mute" Mogo Yvana Chornyavy? " A Ti: "We do not know." І, evil, yak moskalі, Smile, hot: “Ah yes, baba! Ay yes ours! Who does not cheat! " Katerina marveled: “I, bachu, lude! Do not cry, blue, my famously! Scho bude, th bude. I go further - I went more ... And maybe, the first; Oddam to you, my dove, And zagin itself. "