І виріс я на чужині, І сивію в чужому краї: То одинокому мені Здається — кращого немає Нічого в Бога, як Дніпро Та наша славная країна... Аж бачу, там тілько добро, Де нас нема. В лиху годину Якось недавно довелось Мені заїхать в Україну, У те найкращеє село... У те, де мати повивала Мене малого і вночі На свічку Богу заробляла; Поклони тяжкії б’ючи, Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину... Добре, мамо, Що ти зарані спать лягла, А то б ти Бога прокляла За мій талан. Аж страх погано У тім хорошому селі. Чорніше чорної землі Блукають люди, повсихали Сади зелені, погнили Біленькі хати, повалялись, Стави бур’яном поросли. Село неначе погоріло, Неначе люде подуріли, Німі на панщину ідуть І діточок своїх ведуть!.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . І я, заплакавши, назад Поїхав знову на чужину.
І не в однім отім селі, А скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві... Гинуть! Гинуть! У ярмах лицарські сини, А препоганії пани Жидам, братам своїм хорошим, Остатні продають штани... . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Погано дуже, страх погано! В оцій пустині пропадать. А ще поганше на Украйні Дивитись, плакать — і мовчать!
А як не бачиш того лиха, То скрізь здається любо, тихо, І на Україні добро. Меж горами старий Дніпро, Неначе в молоці дитина, Красується, любується На всю Україну. А понад ним зеленіють Широкії села, А у селах у веселих І люде веселі. Воно б, може, так і сталось, Якби не осталось Сліду панського в Украйні. And I grew up in exile, Grey And in a strange land: So lonely I It seems - no better Nothing in God as Dnipro And slavnaya our country ... Until I see there is only good Where we do not. In hard times One had recently I oftheir to Ukraine In fact naykrascheye village ... In fact, where have povyvala I was small and at night To earn a candle to God; Bows tyazhkiyi beating, Pure put, prayed, For the fate of loved dobraya Her baby ... well, Mom, What do you sleep too early to lay down, And then would you curse God For my luck. How bad fear In fact a good village. Blacker than black earth Wandering people withered Gardens green, decayed planked Little white house, povalyalys, Fixtures overgrown with weeds. Village like burned, As if men podurily, Silent going to serfdom And their children are! .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . And I zaplakavshy back He went back into exile.
And not one otim village A glorious everywhere in Ukraine People tied to the yoke Masters evil ... Die! Die! In the yoke knights sons And gentlemen prepohaniyi Jews, brethren good, Ostatni selling pants ... . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Very bad, fear bad! In otsiy wilderness disappears. And pohanshe on Ukrayni Watch, Plaka - and keep quiet!
And you do not see the evil, It always seems to take pleasure, quiet, And in Ukraine good. Limits mountains old Dnepr, Like a kid in the milk, Emblazoned, lyubuyetsya On the whole Ukraine. Above it green Shyrokiyi village And in villages in gay And gay men. It would, perhaps, and it was done; If not ostalos Track manor in Ukrayni.