Я працюю на заводі Шевченка. Ми фігачимо різні прибори для Іраку та Лівії. У мене тато з Донбасу та мама чеченка – такий собі інтернаціонал по маминій лінії. Але ось уже два роки я не бачу зарплати, так ніби мене тримають за останнього лошару. І тому хочеться звернутися до органів влади: Ребята, нє, ну шо я, горбатий – працювати на шару?
Я знаю нашого губернатора, він нормальний парень – грає в гольф і плаває в ополонці. Єдина біда – що він постійно парить про вихід із ситуації та інвесторів-японців, втирає щось радісно про стабільність та перспективу, про банківські кредити й справедливі податки. І тому хочеться звернутися від імені трудового колективу: Міша, шо за гон? Міша, де бабки? I pratsyuyu on Shevchenko plant. Mi fіgachimo іznі pribori for Іraku that Lіvії. Mene Tato z Donbassa that Chechen mother such sobіnіnternatііnal on maminіy lііі. Ale axis already two rocks I do not batch wages, so nibi meme trimayut for the rest of the horse. And I want to be brutalized to the authorities: Guys, nє, well, I sho, hunchback - pratsyuvati on the ball?
I know our governor, who is a normal guy - golfing and swimming in the wild. Єdina bіda - scho vіn post_yno soar about vihіd іz situation and that investorіv-Japan, rubbing in radiosno about stability and perspective, about bank credits and fair tax. And I want to be turned away from the labor collective: Misha, sho for the race? Misha, de grandmother?