Що вона потім робила,куди пішла, з хусткою в рукаві й каблучкою на мізинці, коли її темне вікно розїдала імла, як іржа розїдає старі есмінці?
Курила бельгійський тютюн,міцніший,ніж зазвичай. Сварилася з поліцейськими - пяна і грізна. Брала сухе вино,пила у фаст-фудах чай - індійський,мов океан,чорний,як власна білизна.
Й пила за те,що ніхто не зможе її знайти, за те,що проймається спокоєм душі золота матерія. Лежала на теплому спальнику - оголена,мов дроти, тиха,наче вода,сонна,ніби артерія.
Що по ній залишилось?Якісь борги, які я поволі сплачував,книги і мапи, якісь випадкові друзі,якісь вороги, яких я насправді не знав,хоч насправді мав би.
Лишилися речі в її шухляді,ніби в журбі, календарик із її місячними,щоби я не міг помилитись. Лишилась бритва,яку я врешті забрав собі, і завжди різав обличчя,намагаючись поголитись. What she did then, which went with a handkerchief in his sleeve and ring on the little finger, when its dark window rozyidala haze, as rust rozyidaye old destroyers?
Kurylo Belgian tobacco, stronger than usual. Quarreled with police - pyana and formidable. She dry wine drinking in fast foods tea - Indian, like the ocean, black as his clothes.
And saw, because no one can find it, for that calm the soul taketh hold gold fabric. Lying on a warm sleeping bag - naked like wire, quiet, like water, sleeping as if artery.
What's left on it? Some debts I slowly paid, books and maps, some casual friends, some enemies I do not really know, although actually would.
Things left in her drawer, as if with carefulness, monthly calendars with her, so that I could be mistaken. Remained razor, I finally took it, and always cut his face, trying to shave.