- Вертушки в воздух...
Афганский Ветер 2013 г.Шебекино
вертушки в воздух по тревожке, снова в горы
что ожидает в переди, лишь знает Бог
лишь окопавшись, тут же щёлкнули затворы
и снова в бой, неравный бой для пацанов
да силы не равны, но, наш десант бесстрашен
- Волосся
Трепанація часу. Постріл.
Життя вимальовує простір.
Манжети заходять у гості
(Людей не придумали досі).
Усе неймовірно просто:
Хтось тягне за липові троси,
А зорі вриваються в постіль
- Горизонт
Холод стримував біг крові, поки ти дозволяла мені
насолоджуватись сакральною глибиною своїх очей
Недоторкано-таємничий погляд не давав і шансу заснути у виріях
надпрозорого дихання, що непомітно підштовхували
холодні від очікування долоні до шовкових долин
всі дороги сходилися на вигинах кришталевих рік,
- Евелін
Кохана вітрів, ти плодиш нерівності вулиць,
Широкі проспекти викопують сиву красу -
Твій стяг до свободи, ти шрамом об неї запнулась,
Зідравши всю пам'ять, надщерблену тишею суть,
Твій біль на землі, його вже повільно несуть.
Ти раниш провулки, смертельно сумна і картата,
- За лаштунками часу і відстаней
Щастя – ознака підшкірного смутку лише.
Сиджу на подвір’ях, слухаю душу через навушники.
Задумливо-тихо, незрушено
Вимріюю сукню, що на тобі.
Так це чи ні –
У цій надміру осінній стрільбі
- За секунду до реальності
Сьогодні ми на секундочку хворі
Тонко роздріблені цікавістю
очікуючи кожний новий момент
який так прагне настати
і вразити свого творця
непередбачуваністю
викарбовуючи
в його
- Мельхіора
Фрегати твого погляду били полуницями.
Парапсихологія тиші ретушувала порухи,
посипаючи порохом ламано-дотичні Всесвіти.
Бажання встигнути довго ламінувало насипи на зіницях,
розпалюючи напівхолодні криниці сонця по неозорих пустелях
самотності.
Сміливі береги намацували безпроглядну вразливість зим,
- Метелик
Дозволь, кохана, опуститись нижче,
Минаючи дощем тендітний стан.
Хай тихий дзвін вуста твої колише
У сяєві любові без оман.
Лічить зірки на ангельському тілі,
У вигинах вмлівати до безтям.
Цілунки залишати майже білі,
- Між нами
Я закохуюсь.
Шерхіт її дверей
Нагадує дотик, пустку.
Впасти зопалу
В надра її очей,
У плетиво голосу, згустком.
Ти загублена.
- Місто
Місто плекає біль,
Тихо веде туман
Гирлами божевіль
У надвечір'я ран.
Місту потрібні сни,
Дощ омиває кров.
Триста століть до весни
- Ніч
ч.1
Переплетеною на шиї осінню
воскресає ніч
Твої очі ледве встигають наповнюватися листям
роз'ятрюючи кожен передостанній подих
вразливою самотністю
- Оріонові мрії
Розхристані ночі, оголені.
На півночі – місяць, і море не
Зовсім розріджене, зморене.
Розколює сни Оріон.
Посріблені очі, знеболені.
На півдні – сльоза, *o dolore mi
Несу на вітрилах зруйнованих
- Передноворічне
Душа твоя - небо, що прагне наснаги,
Крокуєш до сяйва, долаючи спрагу.
Тебе зустрічають зірки-перехожі,
Молочними снами нехай допоможуть.
У списку покупок - різдвяні обряди,
Букети світанків із піноколади.
Мелодію творять зимові бульвари,
- Смертельно самотні
Ніхто не згадає смертельно самотніх,
Жорстоко розбитих безсиллям об сміх,
Що впали на днище гіркої безодні,
І вічність вплели в найболючіший гріх.
Не буде ні квітки на темних могилах,
Де час пророкує лавину журби,
Тут янголи плачуть, ламаючи крила,
- Смуток Ейлін
Твоя весна зжовтіла від скорботи,
Очниці ночі скострубіли даллю.
Ти гинула... під поглядом турботливим,
Під хриплу тишу, що тебе вкривала.
Була ти вітром, схлипом і печаллю,
Шатром журби. Глибин судомний спомин
Стрясав біду змарудженим кинджалом;
- Співвідчутність
Дівчинко, ти жива
Я бачу, як натягується тятива
як пізня весна-імла вливається у слова
і як самої себе у тобі нема
Дівчинко, ти печаль
Знімаєш кофтину, в зажурі солодиш чай
і догорає остання твоя свіча
- Така, як ти
Твої очі - із ебоніту,
Їх акрилова надтендітність
Розгоряється у зеніті,
Проникаючи у вітри.
Твої вії - осінні хмари,
Опадають дощами арій,
Оминаючи всі бульвари,
- Ти
я боюсь не дожити до тридцяти
і не обрати свою надію
де я і ти, собака, ліжко, бинти,
і миючий засіб від самоти
мрію
про візерунки біля вікна, які ти колись побачиш
і про цю зиму, яку ми зустрінемо натще
- Эйсоптрофобия
Проникая в надежды
Топором неизвесности
Поглощаешь порочность
Истерзая победы
Разрываясь в печалях
Осколками масок
Задыхаешься светом
- Янгол
Тебе чарував затонулий Меркурій,
Розгублений місяць (від старості бурий)
Прострілював темінь зі світлогармат
(Твій сміх одягаючи в стиглий пасат).
Мелодика-погляд (зі смаком інжиру)
Манила в долоні закоханий вирій.
Наділений сяйвом розквітчаних хмар,