Пікардійська Терція все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

Ich weiß nicht, was soll es bedeuten,
Dass ich so traurig bin;
Ein Märchen aus alten Zeiten,
Das kommt mir nicht aus dem Sinn.

Die Luft ist kühl und es dunkelt,
Und ruhig fließt der Rhein;
Der Gipfel des Berges funkelt

Hej, szalała szalała, hej, rybecka za wodą,
Ale ja nie bede, ale ja nie bede -
Hej, chłopaku za tobą! /bis/

Hej, szalała szalała, hej, bo jej się dziś chciało,
Ale ja nie bede, ale ja nie bede -
Hej, bo chłopców nie mało! /bis/

Come they told me, pa rum pum pum pum
A new born King to see, pa rum pum pum pum
Our finest gifts we bring, pa rum pum pum pum
To lay before the King, pa rum pum pum pum,
rum pum pum pum, rum pum pum pum,

So to honor Him, pa rum pum pum pum,
When we come.

Приспів:
Просто ти живеш не на тому березі ріки,
Де я стою, де чекаю місяці й роки,
А ти живеш не на тому березі ріки.

Я зупинився на березі великої ріки,
За рікою мене чекаєш ти.
Не подолати мені глибокої води.

Нам не зашкодить чарка вина - будьмо здорові, пиймо до дна,
Будьмо здорові,пиймо до дна, нам не зашкодить чарочка вина (2)

Віддаля чути скрипаля - звідтіля їде весілля,
Весілля їде звідтіля, звідкіля чути скрипаля. (2)

Нам не зашкодить чарка вина - будьмо здорові,пиймо до дна,
Будьмо здорові,пиймо до дна, гей, нам не зашкодить чарочка вина. | (2)

Завтpа пpийде до кімнати
Твоїх дpузів небагато
Вип'єте холодного вина

Хтось пpинесе білі айстpи
Скаже хтось: "Життя пpекpасне"
Так, життя пpекpасне. А вона

Гей, пливе кача по Тисині,
Пливе кача по Тисині.
Мамко ж моя, не лай мені,
Мамко ж моя, не лай мені.

Гей, залаєш ми в злу годину,
Залаєш ми в злу годину.
Сам не знаю де погину,

Гей, плине кача по Тисині,
Плине кача по Тисині.
Мамко ж моя, не лай мені,
Мамко ж моя, не лай мені.

Гей, залаєш ми в злу годину,
Залаєш ми в злу годину.
Сам не знаю де погину,

I
Індіанці зійшлися в танці
Зима закінчилася рано вранці
Танок – це коли у колі танець
У такому випадку я – індіанець

Все мене цікавить, все мене турбує
Якщо прислухатися, я трохи чую

Заскриплять поїзди із вокзалів заплаканих,
З манускрипту небес обірветься печать.
Доки вітер жене снігурів переляканих,
Доти з срібних сторіч, наші кедри мовчать.
А дороги, дороги скоряються дорого,
Може є десь котрась, без розлук, без розлук.
Хай застигне на склі вічний помах – до скорого,
І метнеться земля під колесовий стук.

Молодий та стрункий вершник мчав навпрошки
В дощ і спеку прямуючи радо
Їхав поночі й вдень ще й співав він пісень
Прагнув землю знайти Ельдорадо
Стільки років блукав, що вже сивий він став
Вже утратив і силу й принаду
Скрізь об'їздити встиг та в блуканнях отих
Не знайшов він землі Ельдорадо | (2)

Приспів:
Бай-бай, мила, бай-бай,
Бай-бай, мила, прощай.
Автобусом до Льондону, літаком до Вашингтону,
Бай-бай, мила, мене забувай.

Ну, холєра, всьо, нарешті їду,
За спинов лишився Родіни кордон.

Загадкова

Золота й небесна жінка

В золотім й небеснім місті,

В золотій своїй квартирі,

Йшли корови із діброви,
А овечки з поля...
Заплакала молода дівчина,
Край дороги стоя.

Куди їдеш-від’їжджаєш,
Сизокрилий орле?
А хто ж мене, молоду дівчину,

Йдуть літа — то не біда,
Тільки іноді шкода,
Що в мереживі доріг
Я знайти тебе не зміг.

Запроси мене у сни свої,
В ті, що досі не збулись.
Запроси мене у сни свої,

Серце стискає в грудях
В пошуках твоїх снів.
Про місто людей веселих,
І співучих, і добрих слів.

В ратуші леви камінні
Варту при брамі несуть,
Знають вони, що незмінні

Там за гаєм, гаєм зелененьким гаєм,
Там ковбой корови погоняв.
Заспіваю і на банджо я заграю,
Осідлаю вірного коня.
Ой ти, коню, ти скачи, вороний коню,
Поведе тебе тверда рука,
За рікою, там на ранчо, за рікою
Нас дівчина вірная чека.

Як ішов селом я
В літнє надвечір'я,
Вітер капелюха
Звіяв на подвір'я,
Мого капелюха
Покотив подвір'ям.

Дівчина із хати

Під ясним шатром небес,поміж тихих сонних плес
Човен плив у край чудес

А в тім човні малюки наслухали залюбки
Як казали їм казки

Літо сонячне пройшло,небо млою затягло
Що було-те відбуло

Добрий вечір тобі, пане господарю,
радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Застеляйте столи та все килимами,
радуйся!
Ой радуйся.. .

1. Добрий вечір тобі,
пане господарю!

2. Застеляйте столи,
Та все килимами.

3. Та й кладіть калачі
З ярої пшеніці.

Пливе кача по Тисині,
Ой, пливе кача по Тисині.
Мамко моя, не лай мені,
Мамко моя, не лай мені.

Залаєш ми в злу годину,
Ой, залаєш ми в злу годину.
Сам не знаю, де погину,

Серце стискає в грудях
В пошуках твоїх слів
Про місто людей веселих
І співучих, і добрих слів.

В ратуші леви камінні
Варту при брамі несуть,
Знають вони, що незмінні

Львів
Серце стискає в грудях

В пошуках твоїх снів.

О, місто людей веселих,

І співучих, і добрих слів.

Плавно по залі в танці блукає пара містична,
Дві тіні зійшлися, щоб розійтися на ще одну вічність,
Тінь короля, що давно загубив корону,
Тінь чарівниці, котра загубила вроду.

Приспів:
Король кохав її, мріяв ночами,
Про чорні коси мріяв ночами,

Моя любов – рожевий квіт в весняному саду,
Моя любов – веселий спів, з яким я в світ іду.
О, як тебе кохаю я, єдиная моя.
Тому коханню не зміліть, аж висхнуть всі моря.

Нехай посхнуть усі моря, потануть брили скал,
Та ти навік, любов моя, аж згасне сонця пал.
Прощай, прощай мій рідний край, прощай моя любов,

Небо і земля (2)
нині торжествують,
Ангели, люди (2)
весело празнують:

Христос родився, Бог воплотився,
Ангели співають, Царя вітають,
Поклін віддають, пастирі грають,

Нехай і холод, і вітри,
І сніг з дощем, і сніг з дощем,
Я від негоди захищу тебе плащем,
Тебе плащем, тебе плащем!

Нехай і горе, і біда,
І море хвиль, і море хвиль,
Я від недолі заслоню тебе грудьми,

Нова радість стала,
Яка не бувала,
Над вертепом звізда ясна
У весь світ засіяла.

Де Христос родився,
З Діви воплотився,
Як чоловік пеленами

+++

Нова радість стала,
Яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна
Увесь світ осіяла.

Де Христос Родився,

Ой, летіли дикі гуси,
Ой, летіли у неділю дощову.
Впало пір’я на подвір’я,
Закотилось, як повір’я у траву.

Ой, летіли дикі гуси,
Ой, летіли дикі гуси через ліс.
Не кажи своїй подрузі,

Очі відьми мов зорі, очі відьми мов зорі,
Її чорні очі, ніби роси прозорі.
Наче морок безодні, наче морок безодні,
Як той лід холодні, її очі бездонні.

Уночі осінній виє вітер,
На болоті сич старий кричить.
А вранці на покоси та вибігає боса

Гей, пливе кача по Тисині,
Пливе кача по Тисині.
Мамко ж моя, не лай мені,
Мамко ж моя, не лай мені.

Гей, залаєш ми в злу годину,
Залаєш ми в злу годину.
Сам не знаю де погину,

Серце стискає в грудях
В пошуках твоїх снів.
Про місто людей веселих,
І співучих, і добрих слів.

В ратуші леви камінні
Варту при брамі несуть,
Знають вони, що незмінні

Гей, плине кача по Тисинi,
Плине кача по Тисинi.
Мамко ж моя, не лай менi,
Мамко ж моя, не лай менi.

Гей, залаэш ми в злу годину,
Залаэшь ми в злу годину.
Сам не знаю де погину,

Шурхоче вітер у волоссі,
Жбурляє листя нам у лиця,
Коли керує світом осінь,
Мені удома не сидиться.
Я поїздам повірю скоро,
Нехай везуть, куди бажають,
Хай на перон зберуться хором
Ті, що мене не проваджають.

Słońce ziemią kołysze b,Fis, b
Chmury z nieba wytarło b, Fis, b
Zda się słychać jak w ciszy b, Fis, As, f
Z kłosów sypie się ziarno b, Fis, F

Babom łydki bieleją Fis
W podkasanych spódnicach cis>
Ziemia pęka nadzieją b, As, f

Серце стискає в грудях
В пошуках твоїх снів.
Про місто людей веселих,
І співучих, і добрих слів.

В ратуші леви камінні
Варту при брамі несуть,
Знають вони, що незмінні

Пікардійська Терція

Приспів

Просто ти живеш не на тому березі ріки,
Де я стою, де чекаю місяці, роки.
А ти живеш не на тому-у-у....
Березі ріки)

Є на світі цім пустельний берег,
Там живе пустельник із моїм ім’ям.
Не шумлять на березі осока і верби,
Випалена і мертва кам’яна земля.

Приспів:
Має той пустельник хату із каміння,
Ложе кам’яне, свічку кам’яну,

Добрий вечір тобі, пане господарю,
Радуйся, ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

З віщувань пророків, у віках прадавніх,
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Він несе спасіння тим серцям, що вірять
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився.

ова: Володимир Цибулько
Музика: Ярослав Нудик

Виконання: Піккардійська Терція

Сад ангельських пісень.
Вітер носить пір'я золоте,
І до ночі шляху сад пісень

Сад ангельських пісень.
Вітер носить пір’я золоте.
І до ночі шлях у сад пісень
Вітер знову пір’ям замете.

Приспів:
Сад ангельських пісень,
Мов білий корабель,

Світи, місяченько, світи на діброву,
Нехай я перейду, нехай я перейду
До дівчини на розмову.

Світи, місяченько, світи через річку,
Нехай я перейду, нехай я перейду
До милої на всю нічку.

На Святого Яна собітку палили,
А палили ми єй з троякого зілля,
А де той Святий Ян, що нам три вогні клав?

Яне, Яне, Святий Яне | (4)

Єдно зілля, маме, то Божеє древко,
Друге зілля, маме, то біла лелія,

Стече чаклунський сон у келихову мряку,
В розплавлених свічах іскряться дзеркала.
Наш вогник напівтон, був теплим до останку,
А ти кудись пішла, у сутінки пішла.

Приспів:
Слова, слова, слова, мов істина волога.
Слова, слова, слова, мов постріли в зорю.

Течет колдовской сон
В бокальный туман,
В расставленных свечах
Искрятся зеркала.
Наш огонек в полутонах
Был теплым допоследнего,
А ты куда-то ушла,
В сумерки пошла.

Стече чаклунський сон у келихову мряку,
В розплавлених свічах іскряться дзеркала.
Наш вогник напівтон, був теплим до останку,
А ти кудись пішла, у сутінки пішла.

Приспів:
Слова, слова, слова, мов істина волога.
Слова, слова, слова, мов постріли в зорю.

Стече чаклунський сон у келихову пряку,
В розплавлених свічах іскряться дзеркала.
Наш вогник напівтон, був теплим доостанку,
А ти кудись пішла, у сутінки пішла.

Приспів:
Слова, слова, слова, мов істина волога.
Слова, слова, слова, мов постріли в зорю.

Куди відходить життя, а звідки приходить, звідки.
Спитай у листя і квітки, куди відходить життя. (2)
А де зникають пісні, нікому це невідомо,
Спитай у відлуння й грому, куди зникають пісні. (2)

Чому згасають зірки, а цього ще не відкрито,
Спитай у метеорита, чому згасають зірки. (2)
Коли ти був молодий, як жайвір понад полями,

Блідавий суморок затяг,
Чужих кохань танок розмінний,
Мій спомин спить у ланцюгах,
Далеко десь від наших тіней. | (2)

Та руки внизуються в память,
Палючі, як вогненний біль,
І Фенікса вже крила правлять,

Коли літо приходить, гаряча пора,
І на сірому камені плавиться тінь,
Коли дзвінко кричить на смітниках дітвора,
Говорити, ходити і думати лінь.

Коли сонце розжарене над містом висить,
І від чаду машин кругом іде голова.
Я згадаю прохолодних озер блакить

Сумна я була – сумна буду,
Любила хлопця – не забуду,
Любила хлопця – він мя покинув,
Він мя покинув – сама буду.

Скажи дівчино, чого сумна,
Чом не весела, як та весна?
Любила хлопця – він мя покинув,

Шурхоче вітер у волоссі,
Жбурляє листя нам у лиця,
Коли керує світом осінь,
Мені удома не сидиться.
Я поїздам повірю скоро,
Нехай везуть, куди бажають,
Хай на перон зберуться хором
Ті, що мене не проваджають.

Там за лісом, за лугом
Ходить жовнір за плугом.
Оре нивку не свою,
Добре, що в своїм краю.

Оре нивку та й тужить:
– Хто ж родині там служить,
Хто ж їм зоре та пожне,

Приспів:
Просто ти живеш не на тому березі ріки,
Де я стою, де чекаю місяці й роки,
А ти живеш не на тому березі ріки.

Я зупинився на березі великої ріки,
За рікою мене чекаєш ти.
Не подолати мені глибокої води.

Ти ніколи, ніколи, ніколи,
Білий сніг позаносить сліди,
Світ, мов дзеркало, слід мій розколе,
Буде триста світів, буде триста світів,
Тільки осторонь лишишся ти.
Ти ніколи не станеш моєю,
Я навічно лишусь молодим,
Пронесуся, як дим, я, як дим над землею,

Шурхоче вітер у волоссі,
Жбурляє листя нам у лиця,
Коли керує світом осінь,
Мені удома не сидиться.
Я поїздам повірю скоро,
Нехай везуть, куди бажають,
Хай на перон зберуться хором
Ті, що мене не проваджають.

Тиха ніч, свята ніч!
Ясність б'є від зірниць.
Дитинонька Пресвята,
Така ясна, мов зоря,
Спочиває тихо, тихо в тихім сні.

Свята ніч настає,
Ясний блиск з неба б'є,

Як би була я зозуля, та й крилечки мала,
Я би тую Україну щодня облітала.
Я би тую Україну щодня облітала,
Я би свого миленького по шапці впізнала.
Прилетіла зозуленька, та й крикнула "Ку-ку",
Подай-подай же мі, бідній, хоч правую руку.
Подай-подай же мі, бідній, хоч правую руку.
Та й розжени, розвесели тяжкую розлуку.

Їхало щастя в порожнім трамваї,
Сиділо у кріслі принишкле й сумне.
Когось в змерзле вікно виглядало,
В змерзле вікно виглядало.
Когось виглядало, а може, й мене?

Порожня "четвірка", "четвірка" порожня –
В ній Він і Вона, веселі й сумні.

За туманом нічого не видно. | (2)
Тільки видно дуба зеленого. | (2)
Під тим дубом криниця стояла. | (2)
В тій криниці дівча воду брало. | (2)
Та й втопило золоте відерце. | (2)
Засмутило козакові серце. | (2)
А хто ж теє відерце дістане, | (2)
Той зі мною на рушничок стане. | (2)

У лісі, лісі темному,
де ходить хитрий лис,
росла собі ялинонька,
і зайчик з нею ріс.

Ой снігу, снігу білого
насипала зима!
Прибіг сховатись заїнька –

Ці співи фантастичні, мелодії містичні,
За очі голубі усе тобі.
За голос твій співочий, за усміх твій дівочий,
Що будить рій жагучих мрій.
За голос твій співочий, за усміх твій дівочий,
Що будить рій жагучих мрій.

За те, що ти єдина, мов біла лебедина,

Чорноморець, матінко, чорноморець
Вивів мене босую, на морозець. | (2)

Вивів мене босую та й питає:
"Чи є мороз дівчино, чи немає?" | (2)

Ой нема морозоньку, тільки роса,
А я молодесенька, стою боса. | (2)

Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
- Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.

Я в чужині дивлюся на небо,
Десь високо летять журавлі,
Може бути, якраз вони сядуть,
У моєму далекім селі.
Може бути, як раз вони сядуть,
У моєму далеким селі.

Журавлі, мої друзі хорощі,

C G Am
Нехай і холод, і вітри,
F G С
І сніг з дощем, і сніг з дощем.
F G C
Я від негоди захищу
Am
Тебе плащем.

Нехай і холод, і вітри,
І сніг з дощем, і сніг з дощем, -
Я від негоди захищу тебе плащем,
Тебе плащем, тебе плащем.

Нехай і горе, і біда,
І море тьми, і море тьми, -
Я від негоди заслоню тебе грудьми,

Я придумаю світ, щоб прокинутись в ньому,
Я придумаю час, щоб зустрітися з ним.
Я придумаю ціль, і до неї до дорогу,
І терни на шляху, щоб був непростим.

Я придумаю день, щоб встати зорею,
Склавши мрії в торбину, подамся на схід.
Я придумаю дощ і вогні над землею,