- В квартирі навпроти
«В квартирі навпроти…»
В квартирі навпроти хтось плакав.
Не знав жоден хто і не знав чому.
Хвіст підібгавши, затихла собака,
комусь щось болить. Комусь не до сну.
В квартирі навпроти немає ві́кон
- В порожніх вітринах
Коли, замість рим, з легень виривається проза,
Коли, замість крові, в судинах нуртує час -
мерзнуть долоні і тьмариться розум.
В порожніх вітринах, все рідше я бачу
нас.
До порогів дверей, стерті пожовклі підошви.
До порогів не тих, кому варто дивитись під віки.
- Дим
« Дим »
Кінець історії. Герої розбредуться по книжка́х,
свічки задмухне вітер змін в останнє.
І де горіли вогнища, лишився тільки прах.
Холодна осінь вперше, не настане.
Погасне світло в вікнах мертвих поверхівок
- Заіржавіло
« Заіржа́віло»
Попри всі заборони, я перейшов межу,
не керуючись совістю і не керуючись правилом.
Те що мав - не беріг, та й зараз не бережу
і від цього, здається, всере́дині все
заіржа́віло.
- Іскра
Сьогодні - третина, учора іще півтора.
Неділима душа - поділена.
І коли мені так потрібна була іскра,
дощ лиш краплі по тілу гнав.
Очі знову вріза́лись у рамки вікна,
я бачив лиш скло і нічого далі.
І коли мені так потрібна була́ весна,
- Меланхолія
" Меланхолія "
Віск тріскав на пальцях, мов лід під ногами,
меланхолія буднів рутинно тягнула на дно.
На екваторі осені за́вжди болить до нестями
недоказане «Так», недочуте «Не йди» крізь вікно.
А хмари, як завше, над містом згортались в петлю,
- Ніжність
" Ніжність "
Твої поцілунки по гу́сячій шкірі,
зверху до низу – масло в вогонь.
Підкинь іще хмизу. Вся твоя щирість,
вміщається в о́бхват гарячих долонь.
Дихай в повіки, кусай мочки вух.
- Поки що не остиг
"Поки що не остиг"
В не вірних пропорціях вилита в серце ти.
Сили не рівні, та нам доведеться зійтись
і жодного разу я відвернутись не встиг:
я тримав білий прапор, а ти випускала спис.
Ти на сьомому небі, а я так боюсь висоти,
- Якби ми могли
« Якби ми могли »
Я не жалію. Просто так треба і крапка.
Море холодне, хвилі ламають причал.
І, навіть, якби ми могли почати усе з початку,
я б не почав…
Гасне багаття й нікому не треба знати,