Текст песни Оксана Забужко - Клітемнестра
Просмотров: 11
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Здесь расположен текст песни Оксана Забужко - Клітемнестра, перевод и видео.
…Ти, правда, і не жінка.
Леся Українка
Агамемнон іде —
піднімається сходами, й сонце
світить у спину йому, і увесь він відлунює міддю,
мов налитий війною бовван, і риплять
шкіряні поворозки бляшаних його обладунків…
Приберіть, не хочу!
Не бажаю звіриного запаху з рота,
ані рук його в нігтях, лямованих чорним, —
ці руки зривають одежу
із мене, як з мертвого тіла на полі бою,
і можливо, під нігтями ще догнивають ворсинки
і лупа — із одежі й волосся забитих.
Може, я і не жінка —
я не хочу вищати й звиватись од смертної втіхи,
навиліт прохромлена лезом сліпучим, у скалках смердючого поту,
що опливає на мене липкими соками смерти:
ненавиджу
тонке скавуління суки, котре заляскоче
мимо моєї волі в ту мить у мене в гортані,
ненавиджу хвилю змори, котра огорне,
й розбухлу од вільгости пористу таранкуватість
його глевкого підгорля понад собою,
коли буду розплющувать очі; о сину Атрея,
так під тобою пручалась розпластана Троя,
стріла поціляє в пругке, і живе, і охоплене тремом —
це лань? Брісеїда? Чи — горяч жіноцької крови,
по стегнах спливаючи, робить тебе переможцем,
що кров добуває із тіл, наче праведник — воду зі скелі?
Не перелюбство, не скотолюдство, але скотоложство —
змагать Клітемнестру, і лань, і Кассандру, і Трою, й Мікени!
Може, я і не жінка.
Агамемнон надходить, і довшають тіні із запахом пітьми і поту.
А мені таки зимно.
Я стою і дрижу з осяяння: вбивати — то також робота!
Прясти, ткати
(розпускати — як та, що з Ітаки), трояндове тіло Егісфа
(ах, причім тут Егісф!) натирати пестливим олійком —
насолода для пальців, заняття для пальців, та не для цариці:
це нічим не шляхетніш, ніж, приміром, мацання віспин,
і стокрот уже ліпше було б із якимось молільником
утекти — хоч до Дельф і, можливо, пошитися в жриці,
де щосвята належати всім перехожим калікам,
віддаючись незряче тій силі, позбавленій лику,
що не прагне спиняти (удар — на бігу: вгородитись!) —
що снується повсюдно, мінлива, текуча й незрима…
Ах, як зимно.
Сходиш, освітлений сонцем зі спини, —
о богорівний!
(Що богорівніший, то ненавидніший, то притягальніш
ступа твоя сходами — кожен-бо крок в ній заважить
з рік Іліонський — ах ну ж бо, ну ближче, ну ближче…)
Завмираючи з захвату,
сліпнучи з чорно-білого — розчерку тіней,
осоння плит мармурових,—
на всю силу уяви держу собі перед зором
одним-єдиний покоїк,
де заслона — вся вибухлий пурпур: коли ти зайдеш за неї,
я, єдиним божистим жестом
руки, твердої од холоду вірного їй металу,
все перевершу, на що ти досі спромігся:
я засную нове царство —
світ без Агамемнона. Cassandra (to Clitemnestra):
… You're not really a woman, though.
Lesya Ukrainka
Agamemnon goes -
the sun rises
shines in his back, and he echoes all the copper,
like war-filled idols, and they squeal
leather tinsel tin armor ...
Remove, I don't want to!
I don't want a bad breath,
not his hands in black nails -
these hands tear clothes
from me like a dead body on the battlefield,
and perhaps the nails are still rotting under the nails
and a magnifying glass - of clothes and hair killed.
Maybe I'm not a woman either -
I do not want to scream and win from mortal comfort,
a blinding, blinking, rolling in the cliffs of stinking sweat,
pouring on me the sticky juices of death:
I hate it
the thin bitterness of a bitch, which is daunting
past my will at that moment in my larynx,
I hate the wave of fatigue that is crushing,
and a porous ramming swell from humidity
his pelvic underbelly above himself,
when I open my eyes; about son Atreus,
so underneath you lay a spread Troy,
the arrow kisses the elastic, and is alive and covered by the trem -
is it doe? Briceida? Whether - hot female blood,
floating on your hips makes you a winner,
what blood is extracted from the bodies, as if the righteous is water from the rock?
Not adultery, not slavery, but slavery -
rival Clitemnestra, and doe, and Cassandra, and Troy, and Mycenae!
Maybe I'm not a woman.
Agamemnon comes in, and the shadows with the smell of sweat and sweat lengthen.
And I still winter.
I stand and tremble with the illumination: To kill is also a job!
Yarns, weave
(dissolve - like the one from Ithaca), Egisphus rose body
(ah, and here is Aegisf!) rub with a petty oil -
finger pleasure, finger classes, but not for the queen:
it is no more noble than, for example, the mounting of smallpox,
and a hundred times better with some kind of pen
to escape - even to Delphi and perhaps to sew in the priestess,
where every holiday belongs to all passers-by cripples,
indulging in the power devoid of face,
who does not want to stop (stroke - on the run: to stand up!) -
dreamy, volatile, fluid and invisible ...
Oh, how winter.
You walk, lit by the sun from your back, -
O God-bearer!
(The more godly, the more hateful, the more attractive
your stupa is a ladder - every step will cause it to step
since the year of Ilion - oh well, well, closer, well closer…)
Fading in delight,
dazzling with black and white - a shadow stroke,
the marble slabs of autumn, -
I keep my imagination in full view
a single rest,
where the veil is all the exploding purple: when you come for it,
I am the only divine gesture
a hand firm against the cold of her faithful metal,
I will surpass everything that you still managed to do:
I'm dreaming of a new kingdom -
the world without Agamemnon.
Скачать
