- Гнів Русичів
Ганьбу лихоліть ми зітрем з наших стягів,
До блиску відчистим броню наших лат.
Нагострим мечів наших волю сталеву
І праотців славу повернем назад.
Не спиняться діти Сварога і Лади
На шляху до повернення слави батьків.
Нехай Русь очистить від рабства кайданів,
- Діти Сонця
Гартується криця знову і знову
Тяжкими ударами падає молот
Метал піддається
Під силою гнеться
І справу довершує холод.
Найкращі мечі куються роками
А Воля наша кується віками
- Займалось Багаття Світанку
Займалось багаття світанку
Затьмаривши сяяння зір
Срібне місячне колесо
Сховалося десь серед гір.
Сонця багряне обличчя
Зігріє світ поглядом вмить
Та поки що світло його життєдайне
- Крізь Морок
Подивись
Як змінилось все те чим ти жив
І те Сонце яке ти любив
Як Бога
Його шанував
Та тепер віру й мудрість хтось в тебе забрав
Хтось розтоптав честь твою
- Летів сокіл
Летів сокіл швидкокрилий
Над зеленим гаєм
Милувався із під хмар
Рідним Руським краєм
Над квітучими садами
Пролітав, мов вихор,
Над народом що тут жив
Для Богів на втіху
- Меч до Меча
Лють до нестями
І воля стиснулась в кулак.
Ми із братами
Назавжди на вістрі атак
Смерть нас не кличе,-
Вона не владна над нами.
Кров на обличчях,
- Пісок Часів
Пісок часів крізь пальці сиплеться
І зміст життя у ньому криється...
Пустелі безмежні встелені
Маленькими днів піщинками
Ними милуються велетні
З постатями безликими...
- Праотців віра вернись
Праотців Віра Вернись
Синім туманом, що стелиться полем
Шепотом вітру у листі беріз
Місячним блиском на небі нічному
Праотців Воля вернись.
Соколом крила розправивши в небі
- Славься Моя Земля
Сонце захлинулося світанком зради,
Останній подих затихнув заради,
Тих ідей в які пращури вірили,
Тих людей які сповідували.
Віру в Сонце, Віру в Вогонь,
Віру в силу, стиснутих долонь
Віру, що буде горіти для тих
- Смуток Дощу
Тихий вітер у діброві колише тополю
Жене хвилю трав високих по вільному полю
Несе хмари грозовії
Несе грізні буревії
Він наповнить моє серце смутком злого болю
Він полине чорним птахом над похмурим лісом
І ялинових верхівок заколише списи
- У Тіні Дерев Похмурих
У тіні дерев похмурих,
Що ховають таємниці
Де не видно сліду звіра,
де не чути голос птиці
Блудить постать одинока
У вечірній мряці сивій
І доносяться зітхання
В тиші темній, полохливій