В зоопарку, весною утішений, На веселій галяві при свідках Слон слонисі скзав: «Моя кішечка», Слон слонисі сказав: «Моя квітка»…
В океані бурхливому, глибоко, Під пронизливи звуки ноктюрна Кит китися сказав: «Моя рибонька, Ну до чого ж ви мініатюрна!»
А в хатинсі без світла й віконечка, Так по-лицарськи ніжно і мило Кріт кротисі сказав: «Моє сонечко… Ви – голубка моя сизокрила!»
До весняних беріз вітер лащився У далекому синьому лісі… «Підійдіть-но сюди, моя ластівко»,– Стиха хрюкнув кабан кабанисі.
Хай серця завжди будуть гарячими, Ну а мрії, як вітер, крилаті! Так як часто бувають не зрячими, Хто належить до сильної статі.
А весна омивалася зливами, Й зрозумів я цієї хвилини: Не бувають жінки не красивими, То сліпими бувають мужчини! To the zoo, in springtime, On merry galyavі with svidkah Elephant elephant skzav: "My kishechka", The elephant said: "My little one" ...
In the ocean Burkhliv, gliboko, Pip through the nocturne sounds Kit said, “My little one, Well, what do you think of your mіnіatyurna! ”
And in khatinsi without svitla th vіkonechka, So in personitski nіzhno i cute Krits krotisі said: "My son ... V - my dove sizokrila! "
Until spring berіz vіter laschivsya In the distant blue light ... “Pidid-but sudi, my last”, - Verse grunting wild boar.
Hi sertsya zavzhdi be hot, Well, misi, yak vіter, krlatі! So yak often buvey not sighted, That is up to strong stats.
And spring was bathed in zlivami I zrozumiv i tsієі hvilini: The buts are not beautiful, That slapimi buvat men!