Ой вийду я на долину, Подивлюся на калину, Долина широка, калина висока, Аж додолу гілля гнеться.
А під тією калиною Та стояв козак з дівчиною: Дівчинонька плаче, дрібними ридає, Свою долю проклинає.
Ой коли б же я була знала, Та не йшла заміж, та гуляла, У рідного батька, у рідної неньки Як маківка процвітала.
А тепер мені треба знати: Та пізно лягти, рано встати. Ой було в мене личко ще й чорнії брови, Досталися гіркій долі.
Ой як піду я у садочок Та зірву із рожі цвіточок: "Ой цвіте мій ясний, мій цвіте прекрасний, Який мій талан безщасний". Oh, I'll go out to the valley I will look at the dew The valley is wide, the valley is tall Down to the branch bends.
And under the same fire And there was a Cossack with a girl: The girl is crying, scatters, Curses his destiny.
Oh, if only I knew But she did not marry, but walked At his father's house, in his mother's niece How the dumplings flourished.
And now I need to know: So late to fall, get up early. Oh, I had a face and black eyebrows, Got a bitter fate.
Oh how I go to the garden That razor blossoms: "Oh blossom my clear, my blossom is beautiful, What is my talan dreadful? "