Між нами- все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

Розкажи мені казку літнім вечором, коли в розчинене вікно вривається свіжість, а мокрі гілки барабанять підвіконням. Про захід сонця... Про сміх, галасливі розмови та про тишу, котра розчиняється у прохолоді червневої ночі.
Розкажи мені казку восени рано-вранці. Хочу почути про гучне місто із золотим листям, про м'яке високе небо, котре розчиняє божевілля минулого літа, залишаючи лише легкий сум.
Розкажи мені казку про довгі зимові вечори, коли крізь свист вітру чуються знайомі голоси і в порожній квартирі ти ловиш себе на думці про божевілля. Про однакові дні та холодні ночі. Про безсоння та безліч слів, котрі шепочеш в порожнечу.
Розкажи мені казку про звичайне, спокійне життя, в котре йдеш з головою, поступово забуваючи, відкидаючи, як лушпиння від горіха те, без чого раніше не міг дихати. І все, що здавалося колись головним, що зворушувало і хвилювало, здається дурними іграми, несуттєвою маячнею. А гортаючи старі фотографії розумієш, що час над всім бере гору.

Розкажи мені казку про байдужість
Чи просто промовчи...

Коли я помирав, тебе не було поряд. Це був ранок, це був грудень і найменше, чого мені хотілося в цей день - відчувати, що всьому приходить кінець. Я би із радістю дивився телевізор, або ж читав книжку, я би із задоволенням вдихав аромат золотистої кипи твого волосся, але натомість я помирав. Людям дарують надію для того, щоби вони жили. Коли надію в них забирають, вони віддають дух свій Всевишньому.

Коли я помирав, на вулиці сірою мрякою ширився світанок. Небо було застудженим, сипав дрібний, надокучливий сніг, десь у підворотні самотнім вовком завивав вітер. Чи був я нещасним, чи був я у відчаї - не пригадаю. Мерці часто не пам`ятають всілякої маячні зі свого життя, тим паче якщо вона пов`язана із почуттями. Мені колись казали, що смерть та розлука - найгірше з десяти тисяч печальних діянь та подій в житті людини. Гірше за це може бути лише смерть від розлуки.

Я не можу сказати, що щось пішло не так чи вийшло з-під контролю. Все цілком прогнозовано: якщо ти покохав, колись неодмінно настане день, коли ти в муках вмиратимеш разом зі своїми почуттями. Немає нічого вічного та все минає - це дві речі, котрі керують Всесвітом від часу його створення. Навіть Творець колись закінчиться - це неодмінно станеться. Тоді зорі поганусть, а світ поглине темрява. Люди, можливо, й переживуть свого Творця, тільки вік по його смерті для них буде недовгим. Де ви бачили, щоби комусь вдалося прожити більше дня бодай без однієї зірки над головою?

Коли я помер, ти навіть не відчула цього. Швидше за все ти снідала смачними круасанами поряд із тим, хто вже незабаром, як і я, помиратиме від твоїх чарів. Був ранок, близько 8-ї, за вікном починався звичайний, як і 364 інших, день і мій Всесвіт вибухав мільярдами дрібних сузірь. Твоє ім`я сотнями повторів зривалося із моїх вуст, я ловив болісні флешбеки і, повір, я хотів би, щоби все це тривало вічно. Але наперекір моїм бажанням, після вибухів все згасло. Мій Всесвіт поринув у темряву, освітити яку було під силу тільки твоїй любові. Але тебе не було. І я помер.

Благаю, забери мене звідси якнайдалі та відвези туди, де залишимося
тільки ми удвох. Тримай мене за руки, зігрій мої долоні, змусь знову
посміхатися та мріяти, змусь відчувати вагу твоїх слів, зроби щастя
тілесним. Благаю, навчи тримати тебе міцно, ніколи не відпускаючи, навчи
вірити у казки та хепі-енди, навчи не озиратися. Благаю... Цілуй,
торкайся, песть, видихай мільярдами частинок своє тепло та даруй його
мені... І молю... кохай".