Все, що росте на українському городі, З любов’ю щедро ми до столу подаєм. Та над усе в житті ми дякуєм природі, Коли смокуєм щойно звареним борщем. Він по обіді кличе кожного до хати, І по тарілці розливається душа. Нас і за вуха від борщу не відірвати, Коли він ллється наче пісня із ковша.
Приспів: Ой, мій борщ, пахне часничком! Вся рідня за одним столом. До борщу чарочка хмільна Проситься сама, та й не одна!
Зі всього світу до нас в гості їдуть друзі, Ми хлібом-сіллю зустрічаємо їх всіх. І за столом зібравшись у тісному крузі, Луною котиться довкола дружній сміх. Гостинність наша переповнює по вінця, Усі упевнені, що ми в раю живем. Та щоб пізнати справжню душу українця, Вам необхідно причаститися борщем.
[ПРИСПІВ] (4р) Everything that grows on a Ukrainian garden, With love we generously give to the table. But over everything in life we thank nature, When you are sampling freshly cooked borsch. He calls everyone to the house at dinner And the soul pours over the plate. We do not tear our ears out of borsch, When he pours like a song from a bucket.
Chorus: Oh, my borsch, smell of garlic! All relatives at one table. To the bourgeois the bottle is hollow Ask yourself, and not one!
From all over the world friends go to visit us, We meet them all with bread and salt. And at the table gathered in a close circle, The moon rocks around friendly laughter. Our hospitality is full of crowns Everyone is sure that we live in paradise. But to know the true soul of a Ukrainian, You need to partake of borsch.