- Аритмія
Знаєш, набридла своїми бажаннями,
Хочу сховатись від тебе!
Як це так? Ти в мені, а я в тобі?
Нових ритмів від тебе не треба!
Знаю можу лягти з тобою у ліжко.
Та це не є моя мрія!
Без тебе в нормі усе,
З тобою купа проблем аритмія!
- Де Я
Ти від початку і до кінця плював на неї,
Все питав: "Де я?"
Ці соц. мережі знають все,
Які дороги пересік ти, куди іти.
Де я? Де ти?
Цей світ пустий, не тримає нас давно
Хто я? Хто ти?
- Дея
Женя
Дея
Куплет:
ти від початку і до кінця плював на неї,
все питав де я
ці соц мережі, знають все, які дороги пересікти
шукати де ти де ти
- Закривай Оченята
Сковуючі слова немає на що вдіти.
Голі думки хотіли вільно жити.
Твоя душа попала у в'язницю моралі.
Думаєш, як бути, а хто в ідеалі
Пройшов свій шлях від зорі до зорі,
Не змочивши руки в крові?
І не світить тепер моє сонце.
За закритими шторами сумують віконця...
- Її
Нащо тисне біль,
Позбавляє нас можливості.
Буревій весни,
Створив точку чутливості.
І не стигне кава вже давно.
Холодні квіти в самоті,
Не порушують слабкості.
В думках очі саме ті...
- Не кава
Сніданок. Кава.
Смак не зовсім...
Сховаюсь в ранок,
Ти навпроти.
Ти йдеш на запах поміж нас.
Не шукай на мапах - день погас.
Ти на колінах і я навпроти.
- Пусті листи
Поставили ці рамки рано
Слова мої пускали на вітри
Топили ночі в чашці кави
Квіти з магазинів. Так завжди...
І повертаєшся додому,
Ти не чекаєш
Листи бувають пусті
- Хтось всередині
Тиша. Мороз.
Самотній дім.
Не сам, хтось
Перебуває в нім…
Хто ти людино!?
Не знаєш,… й не дивно...
Що ж ти таке !?
Підступне і гидке…!?
- Я не хочу йти
Ми серед вас. Непомітні...
З вигляду як всі. Не розбереш.
Серця наші на диво відкриті
Чекають простору без меж,
Щоб без жодних причин
Натяків, красивих слів
Заповнити усе собою нам
Достатньо пару днів...
- Я, Не Я Колись
Важко колись. Сумно ніколи.
Бачу той зміст. Дай мені волю.
Руку пусти. Я вже тікаю.
Палиш мене. "Навіщо" - питаю.
Ти, пусти мене. Моя доля.
Я, не він, а я. Нас двоє.
Я, не я колись. Все на початок.