Кажуть люди, що'м щасливаКажуть люди, що щаслива,
Я з того сміюся,
А не знають, як я не раз
Сльозами заллюся.
Пішли ж мої дні за днями,
Літа за літами.
Я розкоші не зазнала –
Жаль мені за вами.
Ой не ходи ГрицюОй не ходи, Грицю, тай на вечорниці,
Бо на вечорницях, дівки чарівниці.
Котрая дівчина, чорні брови має,
То тая дівчина усі чари знає.
У Неділю рано зіллячко копала,
А у Понеділок переполоскала.
Прийшов Вівторок – зіллячко зварила,
Ой, у полі дві тополіОй у полі дві тополі,
Одна другу перехитує;
А в козака дві дівчини,
Одна одну перепитує:
"Подруженько, любесенька,
Чи бачила мого милого?" –
"Ой бачила, ще й видала,
Така її доляТака її доля... О, Боже мій милий!
За що ж ти караєш її, молоду?
За те, що так щиро вона полюбила
Козацькії очі?.. Прости сироту!
Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки,
Одна, як та пташка в далекім краю.
Пошли ж ти їй долю, – вона молоденька,