А я лише хотів тебе привітатиМальовані квіти, веселі діти
По той бік екрану не злазять з дивану.
Побачили Вінні очі невинні,
Опілки не важні, бо серце справжнє!
Приспiв:
А я лише хотів тебе привітати - повітряну кулю зелену-зелену,
і безвоздмєздно подарувати порожній горшечок із запахом меду!
більше не відпущу тебеМожеш як не прийти, не приходь,
Наші зустрічі зайві, не треба.
Зламаний, хоч скільки не заводь -
Не ходитиме він, хоч і є в тім потреба.
Можеш як сказати-скажи,
Зараз більше є шансів почути,
Якщо правда є біль, промовчи, промовчи.
Біль в поверненні важче забути….
Бувай, малийЩо не сталося - я вже ненавиджу,
Неможливі секунди розлучення.
Проводжаючим як завжди байдуже
Їхні розклади, їхні сполучення.
У цю мить не хвилюють обмеження,
Ні кар’єра, ні ціни на нафту.
Є останні секунди розлучення
В неможливості в серці втримати правду.
ВiннiМальовані квіти, веселі діти
По-той бік екрану, не злазять з дивану
Побачили Вінні очі невинні
Опілки не важні, бо серце справжнє
Пр: А я лише хотів тебе привітати
Повітряну кулю — зелену, зелену
І (безвозмезно) подарувати
Весь день йшов дощВесь день йшов дощ за вікном моїм,
По вулицях мов ти один
А люди дивились в вікна,
Хапали очима краплі,
Ніхто із нас був не винен
І сльози того не варті.
Крізь сльози бачу як тремтять долоні,
Вінні-ПухМальовані квіти, веселі діти
По той бік екрану не злазять з дивану
Побачили Вінні - очі невинні
опілки не важні,
бо серце справжнє!
А я лише хотів тебе привітати -
повітряну кулю зелену-зелену
Десь там ти живешТи точно десь є на долонях,
Ти – смужка крізь лінію долі.
Торкнулась – і я збожеволів
Мов листя, лечу до землі.
Чи дійсно була неминуча
Та зустріч, і хто з нас везучий?
І як би я за тобою не скучив –
У гавань підуть кораблі.
ДжеральдінаДівчинка моя, ти далеко від мене,
Напевно спиш.
Казка в кожного своя-
Мені Лондон, тобі Париж.
І я вже старий блазень,
А у тебе ще цілий світ.
Так не бійся поразок.
Я твій Чарлі. Привіт....
Дорогие мои старикиПостарели мои старики -
Незаметно как это бывает -
И уже с чьей-то легкой руки
Маму бабушкой все называют.
И все чаще тревожит отец,
Хоть и делает вид, что здоров
Для меня нет дороже сердец,
З Твого дозволуСлався о Боже, Господи
Любов’ю своєю збережи
Слався віднині і повсякчас
і збережи нас.
І кулемет тисне всіх землі -
хто встиг – лежить.. і лежать, хто ні,
знову під обстрілом караван
ЗаводПоміж верстатів масло жовтими калюжами.
І супорта поїли направляючих,
Це D-500 ніколи, звісно, не одужає,
Нове тисячоліття не було вражаючим.
Усі безглузді заходи колись проваляться,
і він зупинеться і поглине мартен,
Людина не залізо, тобто не ламається,
Але ніколи так не проживе...
Зимовий пляжЗимовий пляж
Крейдою на папері
Ти зачинила двері
Я не почув
Зимовий пляж
І безпорадні птахи
З неба летять комахи
Їж - не хочу
Інші дверіКоли йдеш в інші двері, а все що тримало
Блукати серцем лишилось.
Тримайся, чим більше було, тим мало
Сил буде десь, щоб подітись.
З цієї кімнати серце живе у людини,
Де мрії затерті аж до шаблону!
В помилках народжені всі геніальні картини;
КінецьВесь день йшов дощ за вікном моїм,
По вулицях мов ти один...
А люди дивились в вікна,
Хапали очима краплі,
Ніхто із нас був не винен
І сльози того не варті.
Крізь сльози бачу як тремтять долоні
Кінець коханняВесь день йшов дощ за вікном моїм,
По вулицях мов ти один...
А люди дивились в вікна,
Хапали очима краплі,
Ніхто із нас був не винен
І сльози того не варті.
Крізь сльози бачу як тремтять долоні
Кінець мого коханняВесь день йшов дощ за вікном моїм,
По вулицях мов ти один...
А люди дивились в вікна,
Хапали очима краплі,
Ніхто із нас був не винен
І сльози того не варті.
Крізь сльози бачу як тремтять долоні
Коли ти підешI коли ти підеш, горем, звісно, не стане великим.
Буде страшно, авжеж! Як стрибати до пожежних у килим.
Вже не перший раз, але це в порівнянні з цим усім,
Все решта без нас – для життя не причина ставати пустим!
Пустим!
Приспів:
Небо не стане ближче ні на крок, ні на мить.
Курам на сміхКурам на сміх, впавши на сніг
мов дитина відчувати, як він тане на губах
Свої крила забруднила,
а без крил у небо не пускають, так
А ти фарбуєш чорним вії - для тебе це подія,
але ж це буде тільки нiч...
Листя ЖовтняЛистя жовтня не спішить за модою,
Відокремив небо від землі,
Місто топить лід у віскі з колою,
Ртуть слухняно приповзла в нулі.
Я гортаю злі повідомлення,
Перечитуючи сотні раз:
Ти моя, чи то лише захоплення?..
Ти - мені прохання чи наказ?..
МамоСкажи чому?
Скажи чому ти тільки в снах?
Скажи чому тебе нема?
І вітер знов приніс мені твої слова
Твої слова мов білий сніг
Так швидко випав і розтав
Сльозами десь там в глибині
Мені ніхто не вірить...Пам’ятаєшь я тобі казав, що все не так.
Пам’ятаєшь я тобі збрехав, завжди бути поруч.
Пам’ятаєшь я тобі бажав, щоб твій літак,
Де б ти не блукала, нас з’єднав,
Де б я не блукав.
Мені ніхто не вірить, я пілігрим
І правдатися нащо це лише грим!
Можеш ЯкМожеш як не прийти, не приходь,
Наші зустрічі зайві, не треба.
Зламаний, хоч скільки не заводь -
Не ходитиме він, хоч і є в тім потреба.
Можеш як сказати-скажи,
Зараз більше є шансів почути,
Якщо правда є біль, промовчи, промовчи.
Біль в поверненні важче забути….
Можеш Як ТиМожеш як не прийти - не приходь,
Нащо зустрічі зайві - не треба.
Зламаний хоч, скільки не заводь,
Не ходитиме він, хоч і є в тім потреба.
Можеш як сказати - скажи,
Зараз більше є шансів почути.
Якщо правда є біль промовчи, промовчи,
Біль в повернені важче забути.
москва-новосибірськТи біжиш й знову ніч не втримає в тобі сон,
Ти кричиш, минає час, як вода з долонь,
Про погоду довідки нецікаві і байдужі,
Все одно підуть плітки, як з дощу калюжі.
Запитай із чого світ зроблений у себе.
Хто любив його колись, хто любив крім тебе?
Про ворожі почуття, замість пелюсткiв – шипи.
Все одно, що зробиш ти, підуть плітки.
Не на людяхВсю ніч стоять трамваї
Сценарій не чіпляє
Навмисно вирвані сторінки
Там де розводять стрілки
Поранені розмови
Вже зайві чимось новим
Лупцює метроном у грудях
Стосунки не на людях
Не стреляйНе стреляй в воробьев, не стреляй в голубей,
Не стреляй просто так из рогатки своей
Эй, малыш, не стреляй и не хвастай другим,
Что без промаха бьешь по мишеням живым.
Ты все тиры излазил, народ удивлял
Как отличный стрелок призы получал
Бил с улыбкой, не целясь, навскидку и влет.
Невчасна Пиячити ні з ким, не втримати кермо,
лишатися простим не вийшло і не повезло...
Належати усім - скажи собі "Бувай!"
Наважитись до змін - не стримуй і не відпускай!
У слухавку гудки і в келих ще кон'як,
І штучно створені плітки і наче щось пішло не так
Належати усім не личить, бо дарма
НічДоведи, що звістка в останнє , нестримне бажання що то чутки
І слухавка падає вниз і замість розмови кризь
Важкі гудки, я не перебільшую и настрій собі псую
І ніч не відмовиться шукати по вулицям
Загадки…
Ніч упаде на місто яскравими фарбами вечірніх суконь дим, цигарок граньчаки , битий посуд поранений світ наших кухонь, ця ніч виклик прози, цей дощ ,її сльози, у світлі фар ДПС ,довершені будні, вагітні майбутнім вже зваженим без терез , дівочі секрети під соло кларнету наспівує місяць джаз. І МИ ЩЕ НЕ ПАРА,ТА Я НЕЗАБАРОМ ЙОМУ РОЗПОВІМ ПРО НАС….
Твій портрет друкують газети,
Дратують стадети її секрет,
ПілігримEm Am
Пам'ятаєш, я тобі казав,
H Em
Що все не так.
Em Am
Пам'ятаєш, я тобі збрехав,
H Em
Завжди бути поруч.
Поцілуй мене
Em
Пахне дитинство кострами,
Hm
Кругом іде голова,
Am
Скріплені просто руками
Hm
Поштовхом в спину на збиті колінаЯ пам'ятаю твої капронові банти
з інших дворів окупанти зірвали і понесли.
Я пам'ятаю твої заплющені очі
обличчя долонями
хочеш, я увійду тобі в сни?
Поштовхом в спину на збиті коліна
і дуй бо пече,
Скажи чомуСкажи чому?
Скажи чому ти тільки в снах?
Скажи чому тебе нема?
І вітер знов приніс мені твої слова
Твої слова мов білий сніг
Так швидко випав і розтав
Сльозами десь там в глибині
Солодка ця митькожна мить у житті,
зігріта теплом наших мрій,
іскрами тих відчуттів дарує любов,
подих свій, подих свій, серця біль,
солодка ця мить,
ще не раз відтвориться знов,коли в серці любов,
солодка ця мить - мрії повертає нам знов.
Спи собі самаЧасом буває так що хочеш почути
Речi яких нiколи б не знати
I тягне за руку тебе в то мiсце
Де думаєш краще б очей не мати
Ти дивишся в кухнi на кран i воду
А правда нi звiдки не виходить
I дивляться в очi тобi знайомi
СтрелыОстаться, твой анфас мне как раз, чтоб не видел я глаз
Признаться, что для нас в этот раз был единственный шанс
Расстаться, и ты лжешь, что уйдешь, так чего же ты ждешь
Меняться, надоело прощаться...
Если б стрелы остались в груди, я приму кроме тех, что нацелены в спину
Я твоя половина луны
Я всегда буду виден лишь на половину
Хто тамПахне дитинство кострами
Кругом іде голова
Скріплені просто руками
Зворушливі дружби слова
Є діти ті, що не плачуть
Ті, що не просять на руки
Є діти ті, що не бачать
шукай мене очимаБар не зачинений, шукай мене очима
мені в тобі причина. Гину - зачепило
Летять бокали, як завжди - мало
скінчиться вечір
хутром - тобі на плечі
Звісно, ми змішані з різного тіста
І "Кухар" зробив це навмисно