манія манить своїм забуттям ніч така дивна і теплозвіздяна прийде Мара – принесе почуття. згасне місячне сяйво в тумані. стримголов ринули липи в пітьму димно чувалося вариво ночі стан оповитий стрілою візьму Шляхом Чумацьким, шляхом порочним крайньої трапези не відтягти хоч не старай – і не бій і не бійся думи шкерубуть, як по кахлях коти час загубити себе десь у лісі. ламані черти і різи гілля пишуть часописи до пранащадків. краєм очей придивлялось дитя голого листя дерев – кострубатків: Як це не зійде зоря головна небом синіючочорним ізрання? зроблено все, як требує земля – ледве встигай за гіллячим читанням…. mania lures its oblivion the night is so strange and warm Mara will come - will bring feelings. the moonlight goes out in the fog. streamers threw limes into darkness smoky night was heard I will take a state enveloped by an arrow The Milky Way, the Vicious Way do not delay the last meal though not old - neither fight nor fear the thoughts snore like a tile of a cat time to lose yourself somewhere in the forest. broken lines and cuts of a branch write journals for descendants. the edge of the eye looked at the child bare leaves of trees - hogs: As it does not come down the main star sky blueblack sunburst? everything is done as the earth requires - barely have time for a ramshackle reading….