Хлопець-відчайХлопець Відчай поруч п*є чай.
Дивиться на мене наче вперше. Вбачає в мені темну сторону свого життя. Ми знайомі дещо років п*ять, хоча він стверджує, що ми вже бачились минулого століття. В театрі двох акторів. У драмі без кінця.
Здавалось, лише вчора ти спостерігав чи гасне в моїх вікнах світло. Що маємо тепер?
Хлопець Відчай поруч п*є чай.
Його знову покинула одна з його дівчин. Грюкнувши дверима, Кинувши Гудбай.
Він сидить переді мною, склавши руки на колінах. Він мене, власне, вже не впізнає. Його до моїх дверей приводить інкстинкт, вразлива пам*ять. Я вже й сама не пам*ятаю, хто він є.
Кажу "Все мине", хоча сама ненавиджу, коли мені це кажуть.
Хлопець Відчай поруч п*є чай.